Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Лагнюка М.М., Орлянської В.І.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Ємця І.І.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 листопада 2015 року на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року,

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 листопада 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого:

вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2008 року за ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України;

вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2009 року за ч.3 ст. 187, ст. 71 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, звільненого 30 січня 2015 року ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2015 року умовно достроково на не відбутий строк 1 рік 10 місяців 9 днів;

засуджено за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2009 року у виді 1 року позбавлення волі, і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 22 березня 2015 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи в салоні автомобіля "Деу Сенс" д.н.з. НОМЕР_1, який рухався по вул. Князя Острозького у м. Тернополі, реалізовуючи свій умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, схопив ОСОБА_3, який керував вказаним автомобілем, за підборіддя і утримуючи його таким чином вимагав передачі грошових коштів. Однак в результаті активної протидії ОСОБА_3 ОСОБА_2 не зміг довести свій умисел до кінця і намагався втекти з місця події, але був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Постановлено зарахувати в строк покарання призначеного ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення, що становить 652 дні позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в апеляційному суді. Вказує на допущене неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, оскільки призначене ОСОБА_2 остаточне покарання не відповідає положенням ст. 65 КК України і є м'яким.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду, неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів які доводять вину ОСОБА_2, а докази на які послався суд у вироку зібрані з порушеннями, тобто такі які є недопустимими. Крім того зазначає, що апеляційний розгляд було проведено з порушеннями положень ст. 404 КПК України, оскільки допит слідчого ОСОБА_9 та дослідження копії свідоцтва експерта призвело до порушення принципу змагальності так як вказані докази не було відкрито стороні захисту як того вимагає ст. 290 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав подану касаційну скаргу і просив залишити без задоволення касаційну скаргу захисника, обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, обґрунтовуючи касаційні вимоги, посилається, у тому числі, і на однобічність і неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410, 411 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. Отже, касаційний суд при касаційному розгляді виходить із обставин справи, встановлених судом.

Оцінюючи правильність постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень з огляду на правильність застосування кримінального закону та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій підтверджується зібраними по справі, дослідженими під час судового засідання і наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Зокрема, приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_2, судом були перевірені та оцінені показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вказували на причетність ОСОБА_2 до вчиненого злочину.

Крім того висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 в незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинене повторно також підтверджуються відомостями, які зафіксовані в протоколах огляду місця події та фото таблицею до нього, затримання особи та висновком експерта. Підстави вважати, що вказані докази були зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, у зв'язку із чим вони є не допустимими, по справі відсутні.

Дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Таким чином доводи касаційної скарги про те, що судом до ОСОБА_2 було неправильно застосовано кримінальний закон є безпідставними.

Під час апеляційного розгляду справи за апеляцією захисника, оскільки крім іншого він зазначав, що докази, якими суд першої інстанції обґрунтував доведеність вини ОСОБА_2 є недопустими, судом з метою перевірки вказаних доводів у відповідності з вимогами ст. 404 КПК України було задоволено клопотання прокурора та допитано слідчого ОСОБА_9 щодо допущеної в протоколі описки і досліджено ксерокопію свідоцтва щодо повноважності експерта. Доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд провівши часткове судове слідство не дотримався положень ст. 290 КПК України, що призвело до порушення принципу змагальності є необґрунтованими.

Описки та неточності, які було допущено під час досудового слідства згідно ст. 412 КПК України не є суттєвими та не дають підстав для скасування судових рішень.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає положенням ст. 65 КК України і необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Апеляційний розгляд відбувся у відповідності до вимог закону, а ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Таким чином істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 433, 434- 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 листопада 2015 року на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.