5-2008км07 Про діяльність організованої злочинної групи - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 5 липня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_19 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо них судові рішення,

в с т а н о в и л а:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 червня 2004 року засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судимого,

-за ч.3 ст.144 КК України 1960 (2001-05) року на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.2 ст.145 КК України 1960 (2001-05) року на 5 років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.141 КК України 1960 (2001-05) року на 5 років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.27, ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.2 ст.194 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.263 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше не судимого,

-за за ч.3 ст.144 КК України 1960 (2001-05) року на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

-за ч.2 ст.145 КК України 1960 (2001-05) року на 5 років позбавлення волі;

-за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.194 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

IНФОРМАЦIЯ_3,

раніше не судимого,

-за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

IНФОРМАЦIЯ_4,

судимого 08.08.2000 р. за ст.ст.142 ч.3, 222 ч.1, 42, 44 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, звільненого 15.08.2001 р. на підставі ст.6 Закону України "Про амністію" від 05.07.2001 р. (2593-14) умовно з іспитовим строком на 1 рік 8 місяців 5 днів,

-за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст.71 КК України (2341-14) частково приєднано 1 рік невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 247,84 грн. судових витрат; солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 71,60 грн. судових витрат та з ОСОБА_1 87 грн. судових витрат в доход держави.

Згідно з вироком в період з літа 2000 року по 11 серпня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, а також із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які засуджені вироком ОСОБА_8 міськрайонного суду від 1 березня 2004 року, а також в групі з ОСОБА_9, вчинили вимагання особистого майна у потерпілого ОСОБА_10, умисно знищили та пошкодили майно останнього.

В цей же період ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи в складі організованої злочинної групи, вчинили вимагання особистого майна у потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також умисно знищили та пошкодили шляхом підпалу особисте майно останньої.

Влітку 2000 року вони ж, діючи в складі організованої групи, з корисливих мотивів, обрали об"єктом посягання майно підприємця ОСОБА_10 і реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, як організатор злочинної групи, дав вказівку ОСОБА_2 примусити потерпілого щомісячно сплачувати їм гроші ніби-то за здійснення так званого "даху", а також за здійснення захисту від посягань та вимагань зі сторони інших осіб.

26 червня 2000 року ОСОБА_2, виконуючи вказівку ОСОБА_1 і діючи по заздалегідь розробленому плану, в майстерні по виготовленню та ремонту взуття, АДРЕСА_1, погрожуючи фізичним насильством і виникненням різного роду проблем, пред"явив ОСОБА_10 вимогу сплачувати йому і його спільникам гроші за здійснення так званого "даху" та захисту від злочинних посягань. ОСОБА_10 сприйняв погрози як реальні, але платити відмовився.

30 червня 2003 року ОСОБА_1, як організатор злочинної групи, надіслав до ОСОБА_10 ОСОБА_5 і ОСОБА_7, які повторно пред"явили вимогу до ОСОБА_10 про сплату грошей, погрожуючи при цьому насильством і виникненням проблем, у зв"язку з чим потерпілий почав переховуватись.

2 липня 2000 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи згідно з розробленим планом, навмисно облили легкозаймистою рідиною двері квартири ОСОБА_10 з метою подолання її опору.

9 липня 2000 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_9 з відому ОСОБА_2 знов пред"явили ОСОБА_10 вимогу про сплату грошей, вдаривши при цьому потерпілого кулаком у груди, чим спричинили фізичний біль.

Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_1, як організатор злочинної групи, наказав членам групи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 примусити ОСОБА_10 сплачувати їм гроші в сумі 100 доларів США і ОСОБА_10 погодився.

На початку осені 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з невстановленими особами навмисне підпалили майстерню ОСОБА_10 АДРЕСА_1, закинувши через вікно приміщення дві пляшки з легкозаймистою рідиною, де в цей час зі своє сім'єю відпочивав ОСОБА_10, створивши цим реальну загрозу життю та здоров'ю останніх.

Крім того, у 2000 році ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та іншими особами, діючи в складі організованої злочинної групи, з метою подолання опору потерпілого ОСОБА_10 умисно, повторно підпалили майстерню потерпілого, в якій в той час знаходився громадянин ОСОБА_15 зі своєю знайомою, спричинивши реальну загрозу їх життю.

Після цього ОСОБА_10 реально побоюючись за безпеку свого життя та майна, безпеку життя рідних, змушений був закрити майстерню по виготовленню і ремонту взуття, а також змінити місце проживання.

На початку лютого 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи заздалегідь з розробленим планом прибули до підприємця ОСОБА_13 АДРЕСА_2, де вимагали в нього 5.100 доларів США ніби-то як повернення боргу ОСОБА_23, при цьому висловлювали погрози застосування насильства у вигляді нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Через 10-12 днів вони ж, повторно, погрожуючи ОСОБА_13 і його рідним нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством вимагали передати їм 5.100 доларів США.

В кінці лютого 2000 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_9 з відому ОСОБА_2 в під'їзді будинку АДРЕСА_2 побили ОСОБА_13, спричинивши легкі тілесні ушкодження і вимагали передати їм 100 доларів США в рахунок погашення боргу ОСОБА_23.

В березні 2000 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в приміщенні магазину, що належить сім'ї ОСОБА_13< span lang=UK style='font-sіze:13.0pt;font-famіly:"Tіmes NR Cyr MT";mso-bіdі-font-famіly: "Tіmes NR Cyr MT";color:black;mso-ansі-language:UK'> АДРЕСА_3, вимагали у ОСОБА_13 повернення ніби-то боргу в сумі 5.100 доларів США, а також вимагали щомісячно передавати їм по 100 доларів США за здійснення ними так званого "даху".

Подолавши опір потерпілого ОСОБА_13 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з березня по вересень 2000 року щомісячно приїжджали до магазину потерпілого, де отримували гроші по 20 дол. США. Всього за вказаний період вони незаконно отримали 140 дол. США і 150 гривень.

Крім того, 19 січня 2001 року ОСОБА_1 за попереднім зговором з ОСОБА_9, діючи в складі організованої злочинної групи під'їхали до магазину ОСОБА_13, де ОСОБА_1 наказав ОСОБА_9 залишитись в салоні автомобіля, сам зайшов в приміщення магазину і пред'явив ОСОБА_13 вимогу передати йому 900 грн. ніби-то в рахунок погашений боргу. Коли продавець ОСОБА_16 відмовився передати гроші, змусив його сісти в салон автомобіля.

Біля Палацу урочистих подій АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 застосували до ОСОБА_16 фізичне насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я і відкрито заволоділи грошима в сумі 900 грн., належних ОСОБА_13.

Крім того ОСОБА_1 в період з квітня 2001 року по грудень 2002 року разом з та ОСОБА_3, діючи в складі організованої злочинної групи з корисливих мотивів, займались вимаганням майна у підприємця ОСОБА_11.

Для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зібрали інформацію про підприємницьку діяльність потерпілого, його стосунки з замовниками і іншими працівниками.

В листопаді 2002 року, реалізуючи свій єдиний злочинний намір в приміщенні цеху по виготовленню металоконструкцій АДРЕСА_6 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, погрожуючи фізичним насильством та перешкодою в підприємницькій діяльності ОСОБА_11 вимагали у останнього 1.200 грн. та ноутбук "Сіменс", як сплату ніби-то за оренду приміщення, а також вимагали 300 доларів США. Для створення у потерпілого ОСОБА_11 впевненості в реальності погроз ОСОБА_1 замкнув вхідні двері приміщення цеху своїм замком. В той же день засуджені отримали від потерпілого ОСОБА_11 1.200 грн., а також ноутбук "Сіменс" вартістю 300 доларів США.

В цей же день вони вимагали від потерпілого по 100 грн. щотижня за забезпечення безпеки підприємницької діяльності.

В грудні 2002 року вони ж, діючи згідно з розробленим ними планом пред'явили потерпілому ОСОБА_11 незаконну вимогу про передачу 600 доларів США для купівлі автомобіля, а коли останній відмовився, пред'явили вимогу про передачу 300 доларів США ніби-то в рахунок погашення боргу.

Наступного дня ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повторно, незаконно вимагали у потерпілого ОСОБА_11 300 доларів США ніби-то в рахунок погашення боргу, а згодом зменшили цю суму до 150 доларів США, погрожуючи перешкоджанню нормальній діяльності цеху.

20 березня 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи узгоджено між собою в приміщенні цеху АДРЕСА_6, з метою подолання опору, застосували до потерпілого ОСОБА_11 фізичне насильство і заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, змушуючи систематично сплачувати їм гроші за здійснення так званого "даху".

Крім того, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на початку грудня 2001 року, діючи в складі організованої злочинної групи незаконно вимагали у підприємця ОСОБА_12 гроші, погрожуючи йому фізичним насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, пошкодженням та знищенням його майна та здійснення так званого "даху" і забезпечення його підприємницької діяльності.

Сприймаючи дані погрози як реальні потерпілий ОСОБА_12 змушений був сплачувати щомісячно ОСОБА_1 та його спільникам по 100 доларів США за період часу з грудня 2001 року по лютий 2002 року.

Коли в березні 2002 року потерпілий ОСОБА_12 відмовився сплачувати гроші, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 застосували до потерпілого психічне насильство, яке виразилось в висловлюванні погроз застосування фізичного насильства над ним та його близькими родичами, пошкодженням його майна, перешкоджанням підприємницької діяльності, а в березні 2002 року за допомогою невстановлених осіб побили потерпілого ОСОБА_12 вимагаючи сплати щомісячно по 100 доларів США.

В квітні 2003 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обрали об'єктом посягання майно потерпілої ОСОБА_14, яка як їм стало відомо раніше працювала в різних комерційних структурах і була матеріально забезпечена.

18 квітня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 в м. Луцк в квартирі АДРЕСА_5 погрожували потерпілій ОСОБА_17 пошкодженням та знищенням майна, вимагали передачі 900 доларів США ніби-то в рахунок погашення боргу перед громадянином ОСОБА_18, однак потерпіла виконати їх вимоги відмовилась.

24 квітня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно погрожували потерпілій ОСОБА_17фізичним насильством та її сину, ставили вимогу про передачу 900 доларів США.

13 травня 2003 року з метою примушення потерпілої виконати їх вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 підпалили вхідні двері квартири потерпілої АДРЕСА_5, чим була створена реальна небезпека життю та здоров'ю потерпілій, знищено та пошкоджено майно.

23 травня 2003 року о 2 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 повторно вкинули через вікно в квартиру ОСОБА_14 пляшки з горючою сумішшю. В результаті цих дій була створена реальна загроза життю та здоров'ю потерпілої, а також пошкоджено і знищено пожежею її майно на загальну суму 29.232 грн.

Також, 11 серпня 2003 року ОСОБА_1 в салоні свого автомобіля "БМВ-7302" зберігав без відповідного дозволу холодну зброю - мисливський ніж кустарного виробництва.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 вересня 2004 року вирок скасовано в частині засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.2 ст.145 КК України (2341-14) та в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.27, ч.4 ст.189; ч.2 с т.194 КК України (2341-14) , а справу закрито за недоведеністю.

Виключено з вироку: вказівку суду про участь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вимаганні у потерпілого ОСОБА_10; обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.141 КК України (2341-14) як зайве; обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.3 ст.144 КК України (2341-14) як зайве; з обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ст.189 КК України (2341-14) кваліфікуючу ознаку вчинення вимагання організованою групою.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з ч.4 на ч.3 ст.189 КК України (2341-14) та призначено їм покарання:

ОСОБА_1 за ч.3 ст.189 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ч.2 ст.263 КК України (2341-14) залишене покарання обране судом на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

Креню за ч.3 ст.189 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст.71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків на 6 років позбавлення волі;

ОСОБА_2у за ч.3 ст.189 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особситою власністю; за ч.2 ст.194 КК України (2341-14) залишене покаранння обране судом, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

ОСОБА_3 за ч.4 ст.189 та ч.2 ст.194 КК України (2341-14) залишене покарання обране судом, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 123,92 грн. та 35,80 грн. судових витрат і виключено з вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_1 247 грн.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 травня 2005 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 вересня 2004 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасовано у зв"язку із немотивованим рішенням про виключення з вироку кваліфікуючої ознаки вчинення злочину організованою групою, про перекваліфікацію дій засуджених з ч.4 на ч.3 ст.189 КК України (2341-14) та пом"якшення покарання, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційний суд Волинської області 21 жовтня 2005 року постановив ухвалу, якою вирок змінено та частково скасовано.

Виключено вказівку про участь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вимаганні майна у потерпілого ОСОБА_10.

Скасовано вирок в частині засудженя ОСОБА_1 за ч.3 ст.27, ч.4 ст.189 КК України (2341-14) та ч.2 ст.194 КК України (2341-14) , а справу в цій частині провадженням закрито за недоведеністю його участі у вчиненні даних злочинів.

Виключено з вироку обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.141 КК України 1960 (2001-05) року як зайво вмінену.

Призначено ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, за ч.2 ст.145 КК України (2341-14) залишено покарання призначене судом на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.263 КК України (2341-14) залишено покарання призначене судом на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Призначено ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

за ч.2 ст.145 КК України (2341-14) залишено покарання призначене судом на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст.194 КК України (2341-14) залишено покарання призначене судом на 6 років позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно призначено на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

ОСОБА_3 на підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст.189 та ч.2 ст.194 КК України (2341-14) , залишено покарання призначене судом на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Креню за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) залишено покарання призначене судом на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст.71 КК України (2341-14) частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 159,72 грн. судових витрат і виключено з вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_1 247,84 грн. судових витрат.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 просить його виправдати мотивуючи фабрикацією кримінальної справи щодо нього;

засуджений ОСОБА_2 зазначає, що кримінальну справу проти нього сфабриковано, а докази здобуто незаконним шляхом, у зв"язку з чим просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати;

засуджений ОСОБА_3 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення у зв"язку із недоведеністю його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено;

засуджений ОСОБА_4 стверджує, що справу проти нього сфабриковано, просить скасувати вирок суду та ухвалу апеляційної інстанції і направити справу на новий судовий розгляд;

захисник ОСОБА_19 просить вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч.2 ст.145 КК України 1960 (2001-05) року та ч.2 ст.263 КК України (2341-14) скасувати за недоведеністю його вини у вчиненні даних злочинів, за ч.4 ст.189 КК України (2341-14) змінити і виключити кваліфікуючу ознаку вчинення злочину в складі організованої групи та відповідно пом"якшити покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено із змінами, внесеними ухвалою апеляційної інстанції, незважаючи на невизнання ними вини, суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_10 про обставини вимагання у нього грошей; показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_10 ОСОБА_15, ОСОБА_20; показаннями потерпілого ОСОБА_13 про обставини вимагання у нього ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошей; показаннями за цим епізодом свідка ОСОБА_16; показаннями потерпілого ОСОБА_11, свідка ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_22 за епізодом вимагання грошей у ОСОБА_11; показаннями потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_14 про обставини вимагання у них грошей засудженими, та іншими наведеними у вироку доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Як видно із матеріалів справи, на досудовому слідстві і судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи; порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку, у тому числі й тих, які б були пов"язані із фабрикацією справи чи із фальсифікацією доказів, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані у справі, є належними, відповідають вимогам допустимості, достатності і достовірності.

Дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кваліфіковано вірно, а покарання призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу кожного засудженого та обставин, що обтяжують і пом"якшують покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394-396 КПК України (1001-05) колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_19 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок ОСОБА_8 міськрайонного суду Волинської області від 7 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.