Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шибко Л.В., суддів: Єлфімова О.В., Квасневської Н.Д.,

розглянула в судовому засіданні 27 жовтня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6 липня 2016 року щодо ОСОБА_4

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2016 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Магдебург НДР, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2011 року за ч. 1 ст. 395 КК України до 1 місяця арешту, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 6 липня 2016 року резолютивну частину вироку місцевого суду щодо перерахування строку попереднього ув'язнення змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 в строк відбування покарання час перебування його під вартою з 25 квітня 2015 року по 6 липня 2016 року з розрахунку один день позбавлення волі дорівнює двом дням перебування під вартою.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 24 квітня 2015 року, у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2, умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_5

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. При цьому посилається на ту обставину, що місцевий судом не враховано у повній мірі особу засудженого, обставини вчинення злочину та призначено занадто м'яке покарання. У свою чергу, апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив та не дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора, необгрунтовано залишивши скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду, в частині призначеного покарання, без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, виходив з того, що засуджений характеризуються за місцем проживання негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, відсутні данні про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності. Одночасно судом враховано й конкретні обставини кримінального провадження. Обставин, які пом'якшують покарання засудженому в ході судового розгляду не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання засудженим судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі наближене до максимальної межі, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, не вбачається.

При розгляді апеляції прокурора, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення а вирок місцевого суду, в частині призначеного покарання, без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 6 липня 2016 року щодо ОСОБА_4

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.