607/13703/15-к Про умисне заподіяння сином своїй матері тяжких тілесних ушкоджень, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких тілесних ушкоджень - 27.10.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 27 жовтня 2016 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 9 грудня 2015 року щодо засудженого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, за участю прокурора Деруна А.І.,

У касаційній скарзі захисник виклав вимогу про зміну вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, оскільки апеляційним судом не було повною мірою враховано дані про засудженого ОСОБА_3, виправлення якого вважає можливим без ізоляції від суспільства, з огляду на те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаявся. Апеляційним судом при постановленні вироку також не було враховано думку потерпілої, яка просила вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання залишити без зміни.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 9 грудня 2015 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок суду від 17 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України скасовано. Прийнято рішення вважати його засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

Приблизно о 20.00 год. 5 червня 2015 року, засуджений прийшов на територію свого господарства на АДРЕСА_1 де зайшовши у кімнату житлового будинку, побачив свою матір ОСОБА_4, яка сиділа на ліжку. Відразу між ними на побутовому ґрунті спалахнула сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3, реалізуючи цей умисел, з метою спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень підійшов до останньої, зловив її рукою за волосся, кулаком руки наніс їй не менше двох ударів по обличчю та по голові. Надалі він,узявши зі столу металеву кружку об'ємомодин літр, наніс нею ОСОБА_4 не менше шести ударів в область голови, спричинивши їй тілесні ушкодження голови у вигляді: двох ран на тім'яній ділянці, двох ран на лобовій ділянці, однієї рани на межі лобової і тім'яної ділянок, однієї рани у нижній частині лівої очноямкової ділянки, синця у нижній частині правої очноямкової ділянки, синця на підщелепній ділянці та просторих крововиливів під тверду і м'яку оболонки головного мозку, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_3 вийшов із приміщення будинку, а потерпіла направилася до сусіда за адресою: АДРЕСА_2, звідти викликала швидку медичну допомогу та була госпіталізована до лікарні.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не оспорюються, як і кваліфікація його дій за цим злочином.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного йому покарання внаслідок суворості через незастосування положень статей 75, 76 КК України є необґрунтованими.

Суд першої інстанції, врахувавши дані про особу ОСОБА_3, призначив йому покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, та, пославшись при цьому на ці ж самі дані про його особу, визнав можливим його звільнення від призначеного покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

Разом із тим суд апеляційної інстанції, постановивши свій вирок, дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, мотивувавши своє рішення належним чином, зокрема, взявши до уваги те, що вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, таким, що спрямований проти життя і здоров'я особи, а також його підвищену суспільну небезпечність, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім того, з огляду на визнання засудженим вини, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття, думки потерпілої апеляційний суд призначив покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Таким чином, призначене апеляційним судом ОСОБА_3 покарання за своїм видом і розміром є справедливим та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів і відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Апеляційний розгляд проведено згідно звимогами кримінального процесуального закону, а вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Отже, наведені у касаційній скарзі захисника дані про особу засудженого вже були враховані апеляційним судом при призначенні покарання, інші дані, які захисник наводить у скарзі і вважає такими, які пом'якшують покарання, не є достатніми для застосування положень ст. 75 КК України.

З огляду на те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд

Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 9 грудня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.