Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Матієк Т.В., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Ковальчука В.В.

при секретарі Бражнику М.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040330000225 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, такого, що має на утриманні малолітню дитину-інваліда, раніше не судимого,

- за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 3,4 ч. 2 ст. 76 КК України.

Судом вирішені цивільні позови у провадженні та долю речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано та поставлено новий, яким ОСОБА_2 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 21 лютого 2015 року, біля 13-00 години разом з ОСОБА_4 перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, під час суперечки, викликаної тим, що ОСОБА_2В звинуватив ОСОБА_5 у крадіжці його майна, діючи з необережності, не передбачаючи настання в результаті своїх дій суспільно небезпечного наслідку у вигляді спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, маючи реальну можливість передбачити їх настання, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_5 один удар долонею правої руки у потилицю, від чого останній впав, вдарившись животом об табуретку, що знаходилась у цій же кімнаті. В результаті необережних дій ОСОБА_2, ОСОБА_5 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота, а саме, травматичний розрив стінки тонкого кишковика з послідуючим розвитком розлитого фібринозно-гнійного-калового перитоніту, який ускладнився загальною інтоксикацією організму. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер у лікарні через декілька днів.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції;

- потерпіла ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність, порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок м'якості, просить як вирок місцевого, так і вирок апеляційного суду скасувати з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити повністю, а касаційну скаргу потерпілої частково, з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Вимогами ст. 94 КПК України передбачено, що, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У касаційній скарзі потерпіла оскаржує встановлені районним судом фактичні обставини кримінального провадження, посилається на неповноту судового розгляду, що було предметом перевірки апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 433 КПК України, не перевіряє судові рішення щодо неповноти й однобічності досудового розслідування та судового слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить з обставин, встановлених судом.

Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Отже, доводи потерпілої про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду отримали оцінку судом апеляційної інстанції і у касаційному порядку не перевіряються.

Перевіркою матеріалів провадження, встановлено, що аналіз зібраних і досліджених у суді доказів, показав, що ОСОБА_2 вдарив потерпілого ОСОБА_7 у потилицю, приклавши силу, з середнім розмахом руки, який від удару впав на табурет всім тілом, табурет перевернувся, останній підвівся на ноги, отже засуджений не передбачав наслідків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, тобто діяв не умисно, а з необережності.

Крім того, висновком експерта встановлено, що при своєчасному зверненні потерпілого за медичною допомогою можливо було б уникнути настання летального наслідку (смерті). Зокрема, свідками обвинувачення та потерпілою стверджувалось, що ОСОБА_5 погано себе почував, зокрема з першого дня завдання тілесних ушкоджень,ними неодноразово пропонувалось викликати швидку, однак останній відмахував рукою та за медичною допомогою до 24 лютого 2015 року не звертався.

Відповідно до положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан тощо.

У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. У разі обрання покарання у виді позбавлення чи обмеження волі це рішення має бути вмотивовано у вироку.

Апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання у повній мірі не врахував, дані про особу засудженого, зокрема те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина-інвалід, він є не судимим, щиро розкаявся, намагався відшкодувати шкоду потерпілій, позитивно характеризується за місцем проживання. З огляду на це, висновок пробезпідставне застосування місцевим судом до засудженого ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України є передчасним.

Таким чином, на думку колегії суддів, вирок апеляційного суду на підставі ст. 438 КПК підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду належить урахувати наведене у цій ухвалі, перевірити доводи апеляційних та касаційних скарг, після чого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити повністю, касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.