Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єленіної Ж.М., суддів Британчука В.В., Фурика Ю.П., за участю секретаря судового засідання Асанової Є.С., засудженої захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурора потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014110130003267 за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2016 року,

За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Броварів, зареєстровану в цьому ж АДРЕСА_1 таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки із відрахуванням у дохід держави 20 % із суми заробітку та з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5: на користь держави - 2088 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із залученням експерта; на користь Центральної районної лікарні - 212,74 грн у рахунок відшкодування витрат, здійснених закладом на лікування потерпілої ОСОБА_9, та 319,11 грн - на лікування потерпілого ОСОБА_8; на користь потерпілої ОСОБА_9 - 14 038 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_8 - 184 763 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою в тому, що вона 14 вересня 2014 року приблизно о 15.35 год., керуючи автомобілем Skoda Octavia A5 (державний номерний знак НОМЕР_1), рухаючись у правій смузі проїзної частини в районі будинку № 39 на вул. Київській у м. Броварах у напрямку від м. Києва до м. Чернігова, проявила неуважність і не стежила за зміною дорожньої обстановки, не обрала безпечної швидкості руху, змінюючи напрямок руху справа наліво, не переконалася, що це буде безпечно і не створить небезпеки для інших учасників руху, перетнула подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, унаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем Skoda Octavia 1.6 LX (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_8, який рухався у зустрічному напрямку.

Своїми діями ОСОБА_5 порушила вимоги пунктів 2.3 "б", 10.1, 12.1, вимоги дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , в результаті чого ОСОБА_8 та пасажир, який їхав у його автомобілі, ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що висновки судів, на її думку, ґрунтуються на припущеннях, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в їх основу покладено вибіркові докази. При цьому суд першої інстанції, як вважає ОСОБА_5, безпідставно відмовив у призначенні повторної експертизи. Посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, а ухвала апеляційної інстанції - ст. 419 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та її захисника на підтримання доводів, викладених у касаційній скарзі, думку прокурора та потерпілих, котрі заперечили проти задоволення скарги засудженої, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши зазначені доводи, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На виконання зазначених вимог закону свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та кваліфікацію її дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які оцінив відповідно до вимог закону і в їх сукупності правильно визнав достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Зокрема, суд обґрунтував своє рішення: показаннями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про обставини дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в результаті якої вони отримали тілесні ушкодження; показаннями свідка ОСОБА_10 (пасажира автомобіля під керуванням ОСОБА_8), яка підтвердила, що зіткнення відбулося з вини автомобіля під керуванням ОСОБА_5, який раптово виїхав перед ними з лівої зустрічної смуги; даними протоколу огляду місця події від 14 вересня 2014 року зі схемою та фототаблицею до нього, де зафіксовано обстановку на місці ДТП, зокрема розташування транспортних засобів після зіткнення, їх пошкодження; протоколами огляду та затримання автомобілів Skoda Octavia A5 та Skoda Octavia 1.6 LX, на яких виявлено відповідні зовнішні пошкодження; висновками судово-медичних експертів від 08 грудня 2014 року № 1092А та № 1093А про технічний стан обох автомобілів, а також причини виникнення їх пошкоджень; даними висновку експерта від 30 грудня 2014 року № 1089А, з якого вбачається, що згідно з результатами інженерно-технічної експертизи пошкодження в лівій задній частині автомобіля Skoda Octavia A5 не відносяться до цієї ДТП і могли утворитися як до пригоди при контакті зі сторонніми предметами, так і після, про що також наголошували в судовому засіданні експерти ОСОБА_11 та ОСОБА_12; даними висновку експерта від 20 березня 2015 року № 5-01\193, згідно з якими ця ДТП сталася через порушення водієм автомобіля Skoda Octavia A5 ОСОБА_5 пунктів 10.1, 12.1 та 34.1.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а показання ОСОБА_5 у тій частині, що зміна напрямку руху її автомобіля відбулася внаслідок контакту з невстановленим вантажним автомобілем, який рухався з більшою швидкістю, в ліве заднє крило Skoda Octavia A5, неспроможні через технічні особливості; даними висновків судово-медичних експертів від 24 жовтня 2014 року № 89 та № 91 про характер, локалізацію та тяжкість заподіяних потерпілим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а також іншими розглянутими доказами, зміст яких детально відображено у вироку суду першої інстанції.

Визнавши ці докази достовірними й оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, котра керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тілесного ушкодження середньої тяжкості (ч. 1 ст. 286 КК України).

Цей суд відповідно до вимог ст. 374 КПК України навів у вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_5, визнаного судом доведеним, мотиви неврахування показань засудженої та інших доказів з боку сторони захисту, які, на думку ОСОБА_5, спростовують її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, а також докази з боку сторони обвинувачення про невиконання вказаною особою правил дорожнього руху, в результаті чого потерпілим було заподіяно тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки ці показання й докази не узгоджуються з об'єктивно з'ясованими обставинами вчинення злочину засудженою.

Всупереч її доводам суд у повному обсязі належно оцінив висновки експертів від 30 грудня 2014 року № 1089А та від 20 березня 2015 року № 5-01\193 на предмет повноти, всебічності, наукової обґрунтованості та узгодженості з іншими матеріалами кримінального провадження.

При цьому суд дотримався вимог ч. 10 ст. 101 КПК України, згідно з якими висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгоду з висновком експерта має бути вмотивовано у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

З огляду на викладене доводи, наведені в касаційній скарзі засудженої, про відсутність у її діях складу злочину та необхідність нового перегляду кримінального провадження колегія суддів вважає безпідставними.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

При цьому суд урахував, що засуджена позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не була судима, має неповнолітню дитину.

Обставин, які би пом'якшували й обтяжували покарання, встановлено не було.

Конкретних обставин що пом'якшують покарання, яких, на думку засудженої, не враховано судами, в касаційній скарзі не наводиться.

Оскільки злочин було вчинено внаслідок грубого порушення правил безпеки дорожнього руху, підстав вважати неправильними висновки суду про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, яка передбачає, зокрема, й додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів не вбачає.

З висновками суду першої інстанції в частині вирішення питань про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікацію її дій та призначення покарання обґрунтовано погодився й апеляційний суд, який переглянув вирок суду щодо ОСОБА_5 і постановив мотивовану ухвалу, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України, навівши достатні підстави, на яких апеляційну скаргу засудженої визнав необґрунтованою.

При перевірці кримінального провадження в касаційному порядку істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би тягли за собою скасування судових рішень у провадженні і про які йдеться у касаційній скарзі, не встановлено.

З огляду на наведене касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, суд

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2016 рокущодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.