Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Північного територіального командування ВВ МВС України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправною бездіяльності управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України що стосується розгляду його заяви щодо повернення посвідчень та зобов'язати відповідача надати письмову відповідь про результат розгляду його заяви.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду заяви ОСОБА_2. про повернення посвідчень, в частині невжиття відповідачем належних заходів для своєчасного направлення письмової відповіді на звернення від 14 квітня 2011 року. Зобов'язано управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України надати ОСОБА_2. письмову відповідь про результат розгляду його заяви від 14 квітня 2011 року щодо повернення посвідчень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що 14 квітня 2011 року позивач звернувся до управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України із заявою про надання інформації щодо повернення посвідчень, зокрема, на якій нормі закону (чітко вказати назву правового акту, статтю, пункт, абзац тощо) ґрунтується вимога про повернення службових посвідчень; яка норма закону (чітко вказати назву правового акту, статтю, пункт, абзац тощо) регулює процедуру здавання службових посвідчень; який порядок і послідовність дії посадових осіб встановлено для забезпечення законності процедури здавання службових посвідчень. Однак, на думку позивача, в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) відповідачем не надано відповідь на зазначене звернення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про порушення відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , оскільки у встановлений строк не надав позивачу вмотивованої відповіді.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" ( у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Статтею 15 зазначеного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку (стаття 20 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідач вказував на те, що при розгляді заяви позивача, дотримані вимоги Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та 27 квітні 2011 року на адресу позивача направлена вичерпна відповідь. Зазначені твердження відповідача були перевірені судом першої інстанції належним чином та спростовані дослідженими доказами, які проаналізовані у судовому рішенні. Висновок суду про порушення відповідачем права позивача на отримання інформації, а відтак про обґрунтованості позовних вимог, є обґрунтованим.

Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ними повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Північного територіального командування ВВ МВС України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.