Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Синявського О.Г.

суддів

Кліменко М.Р., Глоса Л.Ф.

з участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 26 " червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Петровського районного суду м.Донецька від 2 червня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, робітник IНФОРМАЦIЯ_2, не судимий,

засуджений:

- за ст.296 ч.2 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ст.186 ч.1 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) , шляхом часткового складання покарань, визначено ОСОБА_1. 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КК України (2341-14) , звільнено ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та зобов'язано його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_3,

громадянин України, робітник IНФОРМАЦIЯ_4, не судимий,

засуджений за ст.296 ч.2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України (2341-14) , звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та зобов'язано його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_5,

громадянин України, робітник IНФОРМАЦIЯ_6, не судимий,

засуджений за ст.296 ч.2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України (2341-14) , звільнено ОСОБА_3. від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та зобов'язано його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані винними в тому, що вони 17 квітня 2004 року близько 1 години на зупинці громадського транспорту IНФОРМАЦIЯ_7, групою осіб вчинили хуліганство, безпричинно, з особливою зухвалістю побили потерпілого ОСОБА_4, заподіявши йому легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього ОСОБА_1 відкрито викрав із портмоне потерпілого 50 грн..

У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, оскільки їхні дії слід було кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України (2341-14) , суд не дав належної оцінки зміні засудженими та потерпілим своїх показань на користь хуліганського мотиву злочину, щирість каяття ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3. не відповідає дійсності, а звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням в будь-якому разі є невиправданим.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка не підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає.

Суд розглядає справу в межах пред'явленого обвинувачення. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спочатку обвинувачувалися за ч.2 ст.187 КК України (2341-14) , однак прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в суді змінив обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3. з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.296 КК України (2341-14) , а ОСОБА_1. - з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.296 та ч.1 ст.186 КК України (2341-14) . Отже порушень кримінального закону в цій частині місцевим судом не допущено. Крім того, збільшити обсяг обвинувачення на стадії нового судового розгляду, куди просить направити справу прокурор з метою засудження ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3. за ст.187 ч.2 КК України (2341-14) , неможливо.

Що стосується застосування місцевим судом до ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3. положень ст.75 КК України (2341-14) , то колегія суддів також не вбачає в цій частині порушення кримінального закону, оскільки таке місцевого рішення суду цілком обгрунтоване, а крім того, воно прийняте на підставі прохання прокурора звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на них обов'язків, передбачених у ст.76 КК України (2341-14) . Потерпілий ОСОБА_4 також не наполягав на суворому покаранні для ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3..

Перевірка щирості каяття засуджених та оцінка причин зміни ними своїх показань щодо мотиву злочину виходить за межі касаційного провадження у даній справі.

Отже, підстав для скасування вироку стосовно ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3. з мотивів, наведених у поданні прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) ,

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Петровського районного суду м.Донецька від 2 червня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без зміни.