569/9221/15-к Про повторне, таємне викрадення чужих велосипедів - 18.10.2016 Прийняття

головуючого Єленіної Ж.М., суддів Фурика Ю.П., Леона О.І., за участю секретаря судового засідання захисника Гапона В.О., ОСОБА_5, прокурора Жукова О.В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015180010001562 за касаційною скаргою з доповненням захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року,

За вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2009 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців, звільненого після відбуття строку покарання,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 187 КК України - на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 зазначеного Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у різний час за різними адресами в м. Рівному шляхом перекушення тросу велосипедного замка, діючи повторно, таємно викрав:

- 10 березня 2015 року близько 16.00 год. поблизу спортклубу "Фітнес-порт" (на вул. Княгині Ольги, 6а) - належний ОСОБА_8 велосипед марки Specialized HARDROCK 2013 червоного кольору вартістю 12 000 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму;

- 27 березня 2015 року близько 17.00 год. поряд із магазином "Полісся" (на вул. Жуковського, 39) - належний ОСОБА_9 велосипед марки Skott Skale 60 червоно-білого кольору вартістю 6500 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на цю суму;

- 07 квітня 2015 року близько 13.40 год. поблизу супермаркету "Наш Край" (на вул. Мірющенка, 31) - належний ОСОБА_10 велосипед марки "ХВЗ старт-шоссе" бордового кольору вартістю 3500 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на зазначену суму;

- 27 квітня 2015 року близько 17.00 год. недалеко від шостого корпусу Національного університету водного господарства та природокористування (на вул. Чорновола) - належний ОСОБА_11 велосипед марки Arkus темно-синього кольору вартістю 2300 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму;

- 28 квітня 2015 року близько 15.00 год. поблизу першого корпусу вищевказаного університету (на вул. Соборній, 11) - належний ОСОБА_12 велосипед марки Maxxi Ocean синього кольору вартістю 2000 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на цю суму;

- 12 травня 2015 року близько 12.00 год. поряд із загальноосвітньою школою № 4 (на вул. Жуковського, 30) - належний ОСОБА_13 велосипед марки Winner Viking сірого кольору вартістю 2049,73 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму;

- 12 травня 2015 року близько 13.00 год. поблизу Рівненського автотранспортного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування (на вул. Відінській, 35) - належний ОСОБА_14 велосипед марки Shimano зеленого кольору вартістю 2057,40 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму;

- 20 травня 2015 року близько 14.20 год. неподалік від п'ятого під'їзду будинку № 1 на вул. Київській - належний ОСОБА_15 велосипед марки Focus чорного кольору вартістю 5000 грн, чим завдав потерпілому матеральної шкоди на цю суму;

- 22 травня 2015 року близько 13.10 год. ОСОБА_7, знаходячись поблизу магазину "Відін" (на вул. Курчатова, 2/1) - належний ОСОБА_16 велосипед марки Hercules блакитного кольору вартістю 1500 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму;

- 23 травня 2015 року близько 12.00 год. поряд із приміщенням Рівненської дитячої музичної школи № 2 (на вул. Острозького, 13а) -належний ОСОБА_17 велосипед марки Rixe білого кольору вартістю 3500 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму;

- 25 травня 2015 року близько 16.00 год. поблизу приміщення Рівненського державного гуманітарного університету (на вул. Остафова, 31) - належний ОСОБА_18 велосипед марки Kinetik Profi блакитного кольору вартістю 2200 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на цю суму;

- 02 червня 2015 року близько 13.30 год. поряд із Рівненським автотранспортним коледжем за вищевказаною адресою - належний ОСОБА_19 велосипед марки Author блакитного кольору вартістю 3086,11 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на зазначену суму;

- 04 червня 2015 року близько 11.00 год. поблизу першого корпусу Національного університету водного господарства та природокористування за вказаною адресою - належний ОСОБА_20 велосипед марки Optima чорного кольору вартістю 5277,75 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, 22 квітня 2015 року близько 15.00 год. ОСОБА_7, знаходячись поряд з адміністративним приміщенням аптеки "Віса" (на вул. Мірющенка, 31), діючи повторно, напав на ОСОБА_21 і застосував до нього насильство, небезпечне для життя й здоров'я останнього, а саме: вдарив його рукою в обличчя, чим завдав легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_21 Потім ОСОБА_7 відкрито заволодів належним потерпілому мобільним телефоном марки Nokia-1112 вартістю 186,25 грн. У внаслідок цих дій ОСОБА_21 було заподіяно матеріальної шкоди на вказану суму.

У касаційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що в судовому засіданні не було доведено винуватості ОСОБА_7 у вчиненні саме розбою, оскільки його дії були спрямовані на вчинення крадіжки. Також захисник вважає, що у судів першої та апеляційної інстанцій були всі підстави для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки він не лише щиро розкаявся у вчиненні крадіжок, а ще й активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану злочином шкоду (про що свідчить відсутність цивільних позовів у кримінальному провадженні); крім того, на думку захисника, суд не врахував думки потерпілих про можливість призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, та наявності на утриманні засудженого неповнолітніх дітей та хворої матері.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги і наполягав на залишенні судових рішень без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Про день та час розгляду кримінального провадження у порядку касаційної процедури учасників цього провадження, зокрема ОСОБА_7, було поінформовано, при цьому вони не повідомили Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про своє бажання взяти участь у касаційному розгляді. Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 434 КПК України участь засудженого в розгляді провадження судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ст. 424 цього Кодексу, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого та/чи його захисника під час розгляду провадження судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати йвизнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах (зокрема, через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження), суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 185 КК України відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість судових рішень у касаційній скарзі не оспорюються.

В результаті проведення перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у розбійному нападі на ОСОБА_21 зроблено з дотриманням ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі: показань потерпілого ОСОБА_21, котрий у судовому засіданні повідомив про обставини вчинення щодо нього злочину і категорично стверджував, що на нього напав саме ОСОБА_7; показань самого засудженого, який частково визнавши свою винуватість, у ході судового слідства не заперечував, що завдав ОСОБА_21 тілесного ушкодження, після чого заволодів його мобільним телефоном; даних, що містяться у висновках судово-медичних експертиз, у протоколах огляду місця події та відтворення відеозапису, а також на підставі інших розглянутих доказів у їх взаємозв'язку, зміст яких детально відображено у вироку суду першої інстанції.

Відповідно до наявного у провадженні згаданого висновку експерта від 08 травня 2015 року № 391 при огляді у ОСОБА_21 було виявлено забійну рану ділянки підборіддя, яка могла виникнути 22 квітня 2015 року. Вказане тілесне ушкодження виникло не менше як від однієї травматичної дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею і відноситься до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.

Прийнявши до уваги наведені експертні дані, показання ОСОБА_21 щодо послідовності та характеру дій ОСОБА_7, зіставивши їх з іншими доказами, суд установив, що дії останнього були узгоджені та спрямовані на досягнення єдиної мети, а саме на заволодіння майном потерпілого шляхом нападу із застосуванням насильства, у тому числі небезпечного для життя й здоров'я потерпілого.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення вчинене діяння ОСОБА_7 за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_21 22 квітня 2015 року за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно, а доводи захисника в касаційній скарзі в цій частині є неприйнятними.

Посилання захисника на неврахування судом усіх пом'якшуючих обставин (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні неповнолітніх дітей та хворої матері), а також думки потерпілих про призначення засудженому покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, що є підставою, на його думку, для застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки визнання тих чи інших обставин, що пом'якшують покарання, є правом суду.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно недоцільним.

Разом з тим вказані обставини, що пом'якшують покарання та данні про особу засудженого за своєю суттю не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. Їх наявність сама по собі не тягне безумовне застосування ст. 69 КК України та призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах санкції кримінального закону, за яким його засуджено, відповідає вимогам статей 50, 65, 70 КК України. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості засудженого, нейтралізує негативні настанови і змусить додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а також позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку, залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки доказів, наведених судом у вироку, апеляційний суд не встановив. Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту й аналогічних доводам у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5, в ухвалі наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.