Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000149, про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Прихожанова В.О.,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року,

Вироком Буського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо засуджений протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважає, що поза увагою апеляційного суду залишилися доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд необгрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки це потягло призначення несправедливо м'якого покарання. Вказує, що апеляційним судом безпідставно залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора, який просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08 березня 2015 року приблизно о 08 год. 20 хв., керуючи автомобілем "ЗАЗ 110308", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Рівне-Перемишляни у напрямку м. Рівного в районі ділянки 162 км + 100 м, поблизу смт Красне Буського району Львівської області, грубо порушив вимоги Р 1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів "безпечна швидкість", "дорожня обстановка", "дорожні умови"); Р 2 п.п. 2.1 г); 2.3 б), д), 2.9 а); Р 10 п.10.1; Р 12 п.п. 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух і безпечно керувати ним, що призвело до втрати керованості автомобілем при проїзді заокругленої дороги ліворуч, виїзду за межі проїжджої частини дороги та перекидання, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до настання його смерті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи цієї скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Не оспорюючи висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, прокурор вказує на призначення засудженому судом несправедливо м'якого покарання у зв'язку з необґрунтованим застосуванням ст. 75 КК України. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, в апеляційній скарзі на вирок щодо ОСОБА_1 прокурор посилався на аналогічні доводи та просив постановити новий вирок.

Апеляційний суд дійшов висновку про необгрунтованість апеляційної скарги прокурора та залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без змін. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд послався на наявність обставин, що пом'якшують покарання засудженого, в той же час залишив поза увагою конкретні обставини кримінального правопорушення, яке ОСОБА_1 вчинив у стані алкогольного сп'яніння, а також наслідки цього правопорушення, що на переконання колегії суддів свідчить про необгрунтованість висновкуапеляційного суду щодо можливості виправлення ОСОБА_1 без відбування ним покарання.

Таким чином, залишаючи без задоволення апеляцію прокурора, в якій останній просив скасувати вирок суду щодо ОСОБА_1 з підстав неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 75 КК України, апеляційний суд не навів переконливих доводів на спростування апеляції прокурора та не мотивував свою ухвалу належним чином, внаслідок чого не дотримався вимог ст. 419 КК України.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити обґрунтоване рішення. Якщо обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним раніше, підтвердиться, то рішення про застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1 слід вважати таким, що не відповідає вимогам кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.