Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів Дембовського С. Г., Слинька С. С.,

при секретарі Бражнику М. В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090160000590, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2016 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Долина, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України,

за участю прокурора Вергізової Л. А.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся прокурор із касаційною скаргою на вирок суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує, що апеляційний суд безпідставно призначив покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, при цьому помилково послався на визнання засудженим вини та щире каяття, не врахував, суспільну небезпеку вчиненого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, а також що ОСОБА_1 не працює, створив кустарну підпільну нарколабораторію в орендованій квартирі. Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд при повторному розгляді справи не виконав вказівок, що містяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року.

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із конфіскацією половини належного йому майна: за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із конфіскацією половини належного йому майна.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 процесуальні витрати та вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2015 року апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок суду від 25 березня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2015 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2016 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано. Призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із конфіскацією половини належного йому на праві власності майна; за ч. 1 ст. 310 КК України призначено покарання у виді арешту на строк 5 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із конфіскацією половини належного йому майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 25 березня до 29 травня 2015 року включно та з 22 жовтня 2015 року до 18 січня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, в травні 2014 року ОСОБА_1 через мережу "Інтернет" придбав у невстановленої слідством особи з метою подальшого посіву та вирощування невстановлену кількість насіння коноплі, яке в подальшому приніс в орендовану ним квартиру АДРЕСА_2. У вказаній квартирі ОСОБА_1 висадив насіння коноплі у підготовлені горщики з ґрунтом і протягом травня - вересня 2014 року незаконно вирощував рослини коноплі в кількості 21 штуки, при цьому доглядав за ними, щоб довести до стадії дозрівання. Виростивши зазначені рослини, ОСОБА_1 шляхом висушування та подрібнення листків рослини коноплі, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс", який незаконно зберігав у квартирі з метою збуту.

24 жовтня 2014 року, під час проведення обшуку в орендованій ОСОБА_1 квартирі, працівниками міліції було виявлено та вилучено: коріння 21 рослини, які є частинами рослин роду коноплі; паперовий стакан з рослинною речовиною - особливо небезпечним наркотичним засобом "канабісом" в кількості 2,72 г; два полімерні пакети з частинами рослин коноплі - "канабісом", кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 58,3 г та 199,6 г; речовину рослин, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - "канабісом", частина якої знаходиться в розсипному вигляді, а інша в 58 малих поліетиленових пакетиках та 1 великому поліетиленовому пакеті, загальна кількість якої в перерахунку на суху речовину становить 180,96 г.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку засудженого, котрий зазначив про необґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам кримінального закону через м'якість призначеного покарання є безпідставними.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Водночас, згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів провадження, при призначенні покарання ОСОБА_1 вищенаведені вимоги закону судом дотримано.

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, тяжко хворіє та є інвалідом третьої групи, дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього положень ст. 69 КК України та призначення йому за ч. 2 ст. 307 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 цієї статті.

При цьому залишаючи ОСОБА_1 призначену судом першої інстанції міру покарання за ч. 1 ст. 310 КК України у виді арешту на строк 5 місяців, апеляційний суд повною мірою врахував тяжкість злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Також суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням тяжкості злочинів, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинених нових злочинів.

Твердження прокурора про недотримання вимог ст. 439 КПК України, внаслідок невиконання вказівок, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року, оскільки при призначенні нового розгляду в суді апеляційної інстанції, вказівки про неможливість призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України не надавалось.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України, у ньому наведено належні мотиви вирішення по суті вимог апеляційної скарги прокурора та захисника ОСОБА_2

З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задоволенню не підлягають.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України,

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.