Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112014030010000932, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,громадянинаУкраїни,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Прихожанова В.О.,

за касаційнимискаргами першого заступника прокурора Волинської області та засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2015 року,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2015 року скасовано вирок місцевого суду та засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 7 886 грн на користь комунального закладу "Луцька міська клінічна лікарня" та 3 997,50 грн процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 квітня 2014 року приблизноо 13 год. 25 хв., керуючи технічно справним автобусом марки "Богдан А-09202", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у правій смузі руху по вул. Дубнівській в напрямку Київського майдану в м. Луцьку зі швидкістю 40 км/год, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя, рухаючись по головній дорозі, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, вчасно не виявив небезпеку та допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки "Вольво", номерний знак НОМЕР_2, з причепом марки "Шмітц", номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, який перетинав перехрестя нерівнозначних доріг вул. Дубнівська - вул. Карпенка-Карого в м. Луцьку з другорядної дороги, зліва направо щодо руху автобуса марки "Богдан А-09202", в результаті чого пасажири автобуса отримали тілесні ушкодження: потерпіла ОСОБА_4 - середньої тяжкості, а потерпілий ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність й невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд повною мірою не врахував обставини кримінального провадження, які, на його думку, свідчать, що призначення покарання в мінімальному розмірі і без позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами, а також застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України не сприятимуть виправленню останнього та попередженню нових кримінальних правопорушень. Просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо нього через порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що апеляційним судом не виконано вказівки вищестоящого суду, викладені в ухвалі суду касаційної інстанції при скасуванні попереднього вироку апеляційного суду. Просить закрити кримінальне провадження щодо нього або призначити новий розгляд усуді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити касаційну скаргу прокурора та вважав, що для задоволення касаційної скарги засудженого немає підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а також відповідати вимогам, зазначеним у ст. 374 цього Кодексу. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 2 ст. 439 КПК України передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Як убачається зі змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2015 року, вирок Апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, серед яких було зазначено недотримання апеляційним судом принципу безпосереднього дослідження доказів. При призначенні нового розгляду в суді апеляційної інстанції касаційним судом булонадано вказівки щодо нового розгляду кримінального провадження.

Із матеріалів кримінального провадження видно, що апеляційний суд при новому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 дотримався вимог ч. 2 ст. 439 КПК України, оскільки повноюмірою виконав вказівки суду касаційної інстанції. При цьому апеляційний суд розглянув справу в межах поданих прокурором і потерпілим апеляційних скарг та дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, не навів у вироку переконливих мотивів прийнятого рішення, не надав належної оцінки зібраним у кримінальному провадженні доказам, допустив неповноту судового розгляду, залишивши поза увагою обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного й обгрунтованого рішення, що потягло неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, і, скасувавши вирок місцевого суду, ухвалив новий.

Ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд відповідно до положень ст. 420 КПК навів належні аргументи ухваленого рішення.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, у ньому наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, із зазначенням мотивів, із яких суд відкинув показання засудженого про його невинуватість.

Висновки про доведеність вини ОСОБА_1 апеляційний суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених в судовому засіданні доказах у їх сукупності та взаємозв'язку. Зокрема, такі висновки підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про обставини ДТП; висновками судових медичних експертиз про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2 та ОСОБА_4; даними протоколу огляду місця події про відсутність слідів гальмування автобуса на місці ДТП; висновком судової автотехнічної експертизи про те, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є недотримання водієм автобуса ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а також про наявність у нього технічної можливості уникнути зіткнення з вантажним автомобілем уразі дотримання Правил дорожнього руху, сукупністю інших доказів.

Апеляційний суд дав повну і всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йомукримінального правопорушення за обставин, встановлених апеляційним судом та викладених ним у вироку. Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення дляприйняття правильного рішення. Докази, на яких побудовано висновки апеляційного суду про винуватість засудженого у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили середньої тяжкості та тяжке тілесне ушкодження, є належними, допустимими і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

З огляду на викладене, висновки апеляційного суду продоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,ґрунтуються на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження та підтверджені сукупністю доказів, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке вчинено з необережності, особу засудженого, який позитивно характеризується, працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, яка є інвалідом другої групи, працює водієм, іпризначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. З урахуванням вищенаведених обставин, а також того, що з часу кримінального правопорушення минув тривалий час, протягом якого ОСОБА_1 не скомпрометував себе, апеляційний суд дійшов висновку про можливість його виправлення та перевиховання без відбування покарання і звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Скасовуючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1та ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 420 КПК України.

Підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення і задоволення касаційних скарг колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Волинської області від 28 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги першого заступника прокурора Волинської області та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.