Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Сахна Р. І., Пузиревського Є. Б,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12015040660001503,

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 121 із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06 вересня 2015 року приблизно о 19.40 год. разом із ОСОБА_3, перебуваючи біля кіоску "Пивний Домик", який розташовано за адресою: вул. Столєтова, 1-б, м. Дніпропетровськ, розпивали спиртні напої. ОСОБА_2 відійшов на деякий час від ОСОБА_3 У цей момент до останнього підійшов ОСОБА_4 та почав звинувачувати в тому, що він скривдив його сина. Після чого між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ще одним чоловіком з одного боку і ОСОБА_3 з іншого почалась бійка, в ході якої ОСОБА_3 впав на землю, однак зміг піднятися та забігти до зазначеного кіоску. За ним до цього кіоску забігли й згадані особи, де між ними бійка продовжилась. Приблизно о 22.00 год. ОСОБА_2 проходив біля кіоску, побачив бійку і зайшов у нього. Між ним та ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 завдав потерпілому один удар ножем в область грудної клітки зліва, чим заподіяв йому тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що призначене ОСОБА_2 покарання є незаконним внаслідок суворості, оскільки судом в достатній мірі не враховані всі обставини, що пом'якшують покарання. Вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства.

Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону судом дотримані.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 суд з достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, усі обставини справи, дані про особу засудженого, який свою вину визнав повністю та щиро розкаявся у скоєному, позитивно характеризується, займається корисною працею, має на утриманні неповнолітню дитину, а також врахована була й думка потерпілого ОСОБА_4, який просив призначити ОСОБА_2 покарання не пов'язане з позбавленням волі. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Зважаючи на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Таке покарання на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, доводи, за своїм змістом близькі доводам касаційної скарги, були наведені в апеляційній скарзі захисника, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за результатами якої визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.