5-2609к07 Про скоєння умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисників останніх-адвокатів відповідно ОСОБА_3,ОСОБА_4, захисника засудженого ОСОБА_5-адвоката ОСОБА_6 та за касаційним поданням прокурора на вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2006 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця і мешканця м. Горлівка Донецької області, раніше судимого 6 жовтня 2004 року за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України (2341-14) , і встановленням

іспитового строку 2 роки,

за пунктами 4,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Його ж виправдано за ст. 304 КК України (2341-14) за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 6 жовтня 2004 року і остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком 16 років з конфіскацією всього майна;

IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженця уродженця та мешканця м. Красний Лиман

Донецької області, не судимого,

за пунктами 4,6,11,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі без конфіскації майна.

IНФОРМАЦIЯ_3 року народження,

уродженку та мешканку м. Красний

Лиман Донецької області, не судиму,

за пунктами 11,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі.

ЇЇ ж виправдано за ст. 304 КК України (2341-14) за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.

IНФОРМАЦIЯ_4 року народження,

уродженця та мешканця м. Слов'янська

Донецької області, не судимого,

за ч.2 ст. 146 КК України (2341-14) на 1 рік 6 міс.позбавлення волі.

Його ж виправдано за ст. 304 КК України (2341-14) за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.

IНФОРМАЦIЯ_5 року народження,

уродженця та мешканця м. Слов'янська

Донецької області, не судимого,

за ч.2 ст. 146 КК України (2341-14) на 1 рік 6 міс.позбавлення волі.

Його ж виправдано за ст. 304 КК України (2341-14) за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.

IНФОРМАЦIЯ_4 року народження,

уродженця та мешканця м. Слов'янська

Донецької області, не судимого,

за ч.2 ст. 146 КК України (2341-14) на 1 рік 6 міс.позбавлення волі.

Його ж виправдано за ст. 304 КК України (2341-14) за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину.

Постановлено стягнути у солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_10 з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_210000 грн.на відшкодування моральної шкоди, та на користь Краснолиманської міькради 270 грн.46 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з похованням потерпілого ОСОБА_11, а з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9-5000 грн.

Постановлено також стягнути з кожного з засуджених по 50 грн. 88 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1,ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони, перебуваючи у змові, вчинили умисне вбивство ОСОБА_11 на замовлення.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_2 проживаючи в місті Красний Лиман, Донецької області, з вересня 2004 року стала співмешкати з ОСОБА_11, який зловживав спиртними напоями, неодноразово вчиняв сварки й бив ОСОБА_2 А крім того, ОСОБА_10 самовільно, без усякого на те дозволу родичів ОСОБА_2, переселився у квартиру, у якій проживали батьки ОСОБА_2 і куди перебралася остання, за адресою кв. АДРЕСА_1. З метою припинення знущання над нею й членами її родини, ОСОБА_12 вирішила позбутися від ОСОБА_11, любим шляхом, в тому числі й шляхом позбавлення його життя. А тому, діючи умисно, на грунті особистої неприязні, звернулася до неповнолітнього ОСОБА_5 із проханням вчинити вбивство ОСОБА_11 за певну матеріальну винагороду. Одержавши від нього відмову у самостійній реалізації її злочинного наміру, ОСОБА_2 попросила його підшукати осіб для виконання вбивства ОСОБА_11 за грошову винагороду.

20 серпня 2005 року ОСОБА_5, діючи з відома й за домовленістю з ОСОБА_2, у ході довірчої розмови з малознайомим йому ОСОБА_1, запропонував останньому від імені ОСОБА_2 вчинити умисне вбивство ОСОБА_11 за грошову винагороду, розмір якого необхідно було обмовити особисто з нею.

З цією метою й для досягнення остаточної домовленості, 21 серпня 2005 року, близько 9-ої години, ОСОБА_1 і ОСОБА_5зустрілися з ОСОБА_2 У розмові ОСОБА_2, запропонувала ОСОБА_1 вчинити умисне вбивство ОСОБА_11, за що йому була обіцяна грошова винагорода в сумі 1300 гривень. На цю пропозицію ОСОБА_1. погодилася, при цьому він заручився згодою замовниці вбивства, що у випадку потреби, він може залучити до здійснення злочину інших осіб і самостійно вирішити яким саме чином воно буде здійснено. Місце й час нападу на ОСОБА_11 було ними обговорено, й цим місцем була обрана квартира батьків ОСОБА_2 При цьому, реалізуючи досягнуту домовленість і діючи відповідно до наміченого плану, у цей же день, близько 12-ої години, ОСОБА_2, передала ОСОБА_1 гроші у сумі 150 грн. для того щоб той найняв машину для вивезення ОСОБА_11 за місто.

У той же день ОСОБА_1., діючи відповідно до досягнутої з ОСОБА_2 домовленості, у ході спільного розпивання спиртних напоїв, запропонував неповнолітньому ОСОБА_5, про неповнолітній вік якого він не догадувався, взяти участь у протиправному позбавленні життя ОСОБА_11, на що той дав згоду. При цьому вони розробили більш детальний план здійснення вбивства ОСОБА_11, відповідно до якого їм до цього необхідно залучити інших осіб, у користуванні котрих був легковий автомобіль, однак цим особам, вони вирішили не повідомляти про свої плани стосовно потерпілого.

З метою реалізації свого злочинного наміру, у той же день, 21 серпня 2005 року, близько 20-ої години 30 хв. ОСОБА_1. і ОСОБА_5 прибули в місто Слов'янськ Донецької області. Тут, у барі "Адмірал" ОСОБА_1. зустрів малознайомого йому ОСОБА_7, у якого на той час у користуванні перебував автомобіль "Ниссан-Лаурел" д/н НОМЕР_1, що використовувався як таксі. За домовленістю з ОСОБА_1, ОСОБА_7 погодився відвезти на даному автомобілі ОСОБА_1 й ОСОБА_5 в місто Красний Лиман. У цій поїздці, ОСОБА_7, котрий боявся самостійно їхати в інше місто, на його настійну вимогу, супроводжували знайомі - ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

По шляху руху до міста Красньїй Лиман ОСОБА_1. і ОСОБА_5, діючи відповідно до раніше розробленого плану, не ставлячи ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 до відома про свої злочинні наміри щодо потерпілого і свідомо вводячи їх в оману, у розмові з ними, запропонували останнім взяти участь у викраденні потерпілого ОСОБА_11, з метою незаконного позбавлення того волі, а так само в його залякуванні, для виведення з квартири ОСОБА_2. При цьому, ОСОБА_1., розповів ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 про негідну поведінку ОСОБА_11 щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 та її малолітнього сина. На цю пропозицію вказані особи погодилися.

У цей же вечір, близько 21-ої годину. ЗО хв. ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9, на автомобілі "Ниссан-Лаурел" г/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, прибили до АДРЕСА_2, де в цей час у квартирі АДРЕСА_1 і двері якої, за домовленістю з ОСОБА_2, залишалися незамкненими.

Тут, залишивши ОСОБА_7 в машині біля будинку, ОСОБА_1. і ОСОБА_5., котрі керувалися корисливим мотивом, діючи з єдиним умислом і згідно раніше розробленого ними плану, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_11, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_8 і ОСОБА_9, об'єктивно не будучи обізнаними з цим планом й вважаючи, що діють з метою викрадення й незаконного позбавлення потерпілого волі, також за попередньою змовою в групі осіб, безперешкодно проникли у квартиру №12, розташовану за вищевказаною адресою, й напали на ОСОБА_11.

При цьому, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 повалили ОСОБА_11 на підлогу і вчинили його побиття, завдаючи йому по черзі численні удари ногами й руками в різні частини тіла.

Подолавши у такий спосіб волю ОСОБА_11 до опору, ОСОБА_1і ОСОБА_5, за допомогою заздалегідь приготовленою мотузкою для білизни зв'язали руки й ноги потерпілого за спиною, після чого, загорнувши того в ковдру, разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_9, винесли потерпілого з квартири, завантаживши його в багажник автомобіля, що стояв біля будинку, "Ниссан-Лаурел" д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на виконання замовлення по здійсненню умисного вбивства потерпілого, ОСОБА_1 і ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою в групі, з корисливих мотивів, а так само разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7, котрі помилково думали, що це входить у план залякування ОСОБА_11, на автомобілі "Ниссан-Лаур" д/н НОМЕР_1 під керуванням останнього, прибули до одному з озер Краснолиманського району, у районі колишнього заводу силіктних виробів м. Красний Лиман. По шляху руху ОСОБА_5 й ОСОБА_1., за пропозицією останнього, підібрали й завантажили в багажник зазначеного автомобіля три залізобетонних блоки, загальною вагою близько 25 кг.

На березі вказаного водоймища ОСОБА_1 і ОСОБА_5, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11, витягли того з багажника автомобіля, при цьому, догадавшись, що їх обдурили з приводу мети поїздки - ОСОБА_7 залишився біля машини, а ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пішли в бік від водойми, щоб не бачити що відбувається. А ОСОБА_1 і ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, виконуючи замовлення ОСОБА_2, з корисливих спонукань, з метою вбивства потерпілого ОСОБА_11 й бажаючи позбавити потерпілого життя з особливою жорстокістю, спочатку вчинили побиття ОСОБА_11, завдаючи йому удати ногами в різні частини тіла (не менше восьми ударів), а крім того, загостреним кінцем металевого терпуга - в шию. Потому прив'язали до нього як тягар заздалегідь приготовлені бетонні камені й затягли у воду. Там ОСОБА_1. занурив зв'язаного ОСОБА_11 під воду і у такий спосіб позбавив його життя.

Смерть ОСОБА_11 настала від асфіксії, внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів водою при утопленні.

На вирок подані касаційні скарги та подання прокурора.

Засуджений ОСОБА_1., по суті, не заперечує висновків суду щодо доведеності його винуватості у вчиненні вказаних злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_11, однак вважає, що суд безпідставно вказав у вироку про те, що вбивство потерпілого він вчинив на замовлення, з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, приводячи з приводу цього відповідні доводи, порушує питання про пом'якшення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) . Вказує, зокрема, на щире каяття та дані, що характеризують його особу.

Захисник засудженого ОСОБА_1-адвокат ОСОБА_3, по суті, приводить такі ж доводи і порушує питання аналогічного змісту.

Засуджена ОСОБА_2 зазначає, що при розслідуванні справи і при її судовому розгляді обставини того, що сталось, з достатньою повнотою встановлені не були, що призвело до безпідставного засудження її за умисне вбивство ОСОБА_11. Вказує на те, що в неї не було умислу на вбивство потерпілого і у справі відсутні докази її винуватості у вчиненні цього. Висновки суду, на її переконання, не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на сумнівних доказах та припущеннях. З урахуванням таких приведених доводів, просить суд касаційної інстанції прийняти відповідне рішення, і, зокрема, застосувавши ст.69 КК України (2341-14) ,- пом'якшити їй покарання.

Аналогічна за змістом касаційна скарга захисника засудженої ОСОБА_2-адвоката ОСОБА_4

Захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що суд без достатніх підстав визнав ОСОБА_5 винним в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_11, мотивуючи тим, що досудове слідство і судовий розгляд у справі проведено неповно і однобічно, з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. На його переконання, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на припущеннях і суперечливих, недопустимих доказах. Твердить також, що суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_5, не з'ясував належним чином всіх обставин справи. Просить, за змістом скарги, вирок щодо ОСОБА_5 скасувати і справу провадженням закрити за недоведеністю його участі у вбивстві потерпілого.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_5 в частині розв'язання цивільного позову, покликаючись на те, що суд допустив порушення вимог чинного законодавства, ухваливши стягнути з неповнолітнього ОСОБА_5 на користь потерпілої моральну шкоду разом з іншими засудженими у солідарному порядку. Вважає також, що суд повинен був залучити до участі у справі також батьків неповнолітнього засудженого.

Вирок щодо засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 не оскаржено і не надійшло касаційне подання від прокурора.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримання касаційного подання і вважав за необхідне виключити з вироку вказівку про кваліфікацію злочинних дій засуджених за п.4 ч.2 КК України (2341-14) , як умисне вбивство з особливою жорстокістю, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання слід задовольнити частково; у задоволенні касаційних скарг щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 слід відмовити, а щодо ОСОБА_2-задовольнити частково.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину щодо потерпілого ОСОБА_11 є обгрунтованими.

Викладені у касаційних скаргах засуджених та захисників доводи про те, що досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені необ'єктивно і неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на недостатньо досліджених доказах, є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину щодо потерпілого ОСОБА_11 відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку доказами. А зокрема, їх винність підтверджується особистими показаннями, показаннями ряду вказаних у вироку свідків, матеріалами огляду місця події, даними протоколів слідчих дій.

Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах про те, що у них не було умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_11, а ОСОБА_2 взагалі не причетна до цього злочину.

Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Суд обгрунтовано, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного вбивства, послався на показання ОСОБА_1і ОСОБА_5 в стадії досудового слідства, котрі, визнаючи свою винуватість у вбивстві ОСОБА_11, давали детальні пояснення з приводу цього, а також детально розкрили роль кожного з них та ОСОБА_2, котра замовила це вбивство.

Вони, даючи зізнавальні показання і викриваючи один одного та ОСОБА_2у вчиненні цього злочину, детально розповідали слідчим органам про обставини замовлення вбивства останньою свого сожителя ОСОБА_11 та про обставини самого вбивства і залучення до цього інших осіб. При цьому вони вказували на деталі, які могли бути відомі тільки особам причетним до злочину. Так саме з їх слів слідчим органам стало відомо, за яку грошову винагороду вони погодилися вчинити вбивство ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_2, і з яких мотивів остання замовила це вбивство, який тягар вони прив'язували до тіла потерпілого і де цей тягар взяли.

Як видно зі справи, у ОСОБА_1і ОСОБА_5 не було підстав для самообмови, як і для того, щоб вони могли обмовити один одного та ОСОБА_2 Вони в стадії досудового слідства неодноразово давали ті показання, якими суд обгрунтував свої висновки в тому числі й в присутності захисників, а також і під час відтворення обстановки і обставин події та на очних ставках.

У справі відсутні також дані, які б свідчили про одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом. З урахуванням наведеного, суд, з'ясувавши причини часткової зміни ОСОБА_1і ОСОБА_5 показань в подальшому, і давши даній обставині у вироку відповідну оцінку, правильно обгрунтував свої висновки у вироку їхніми показаннями, даними в стадії досудового слідства.

Крім того, ці показання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні. Вони підтверджуються послідовними показаннями засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та ряду вказаних у вироку свідків, у яких, як свідчать матеріали справи, не було підстав для обмови ОСОБА_1 і ОСОБА_5, про те, що саме останні вчинили вбивство ОСОБА_11;даними протоколу огляду місця події і виявлення потерпілого; висновками судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та причину його смерті, що співпадає з показаннями винних осіб та свідків, якими суд обгрунтував свої висновки; даними протоколів інших слідчих дій, в тому числі очних ставок і відтворення обстановки і обставин події.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_11 на замовлення ОСОБА_2

Вирішуючи питання про зміст і направленість умислу ОСОБА_1 і ОСОБА_5, суд виходив із сукупності всіх конкретних обставин справи. Сам характер їх дій під час побиття потерпілого ОСОБА_11 з наступним прив'язуванням до тіла потерпілого тягаря і відведенням його у водоймище, свідчить, що вони діяли активно і узгоджено, з єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя останнього. Кожний з них виконав частину обсягу тих дій, які вони вважали за необхідне виконати для досягнення спільної мети. Завдаючи потерпілому численні удари, в тому числі й взутими ногами, в різні частини тіла, а також загостреним предметом в шию і залишаючи з прив'язаним тягарем у воді, вони безперечно усвідомлювали що позбавлять його життя і бажали цього, тобто діяли з прямим умислом на вбивство. I оскільки, від таких узгоджених дій спільників настала смерть потерпілого, суд цілком обгрунтовано визнав їх співвиконавцями умисного вбивства. А отже, наведені у касаційних скаргах доводи про необхідність перекваліфікації злочинних дій засуджених, є безпідставними.

З'ясовуючи мотив злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_5 щодо потерпілого ОСОБА_11, суд обгрунтовано визнав його

корисливим, оскільки вони вчинили вбивство потерпілого на замовлення ОСОБА_2 за грошову винагороду.

Досліджуючи об'єктивну сторону вчиненого засудженими ОСОБА_1 і ОСОБА_5 вказаного злочину щодо потерпілого ОСОБА_11, суд враховував не тільки чисельність заподіяних йому тілесних ушкоджень, але й тяжкість і локалізацію їх, а також те, що спільники протягом тривалого часу завдавали удари потерпілому в різні частини тіла, а потому, прив'язавши тягар, кинули його у водоймище, внаслідок чого він відчував особливі страждання.

Ретельний аналіз зазначених обставин дав суду підстави зробити обгрунтований висновок про те, що ці особи щодо потерпілого діяли з особливою жорстокістю і усвідомлювали це.

Виходячи з доказів, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 і ОСОБА_13 за пунктами 4,6,11, 12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи і про це вказав суд у вироку, ОСОБА_2, замовивши іншим особам за грошову винагороду вбивство ОСОБА_11, безпосередньо участі в позбавленні його життя не приймала. За таких обставин колегія суддів вважає, що у її діях наявна складна форма співучасті, як підбурювача, оскільки вона умовляннями і підкупом схилила інших співучасників до вбивства ОСОБА_11. А отже, вирок в цій частині слід змінити і кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч.4 ст.27 і пунктами 11,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) .

Викладені у касаційному поданні прокурора доводи про неправильне стягнення у солідарному порядку з неповнолітнього ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_10 морадьної шкоди є обгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.1182 ЦК України (435-15) , шкода завдана діями неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за рішенням суду. Місцевий суд, в порушення вказаної вимоги закону, стягнув моральну шкоду з неповнолітнього в солідарному порядку.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується їх батьками у дольовому порядку, оскільки згідно ст.1190 ЦК України (435-15) , в солідарному порядку відповідають лише ті особи, які спільно заподіяли шкоду.

Крім того, відповідно до вимог ст.1179 ЦК України (435-15) батьки неповнолітнього несуть відповідальність за шкоду, заподіяну його злочинними діями, якщо не доведуть, що її було заподіяно не з їхньої вини. У такому випадку батьки мають бути притягнуті до участі у розгляді кримінальної справі як цивільні відповідачі (ст.51 КПК України (1001-05) ).

Iз матеріалів справи видно, що батьки неповнолітнього ОСОБА_5 не були визнанні у справі цивільними відповідачами, відповідних процесуальних прав їм не роз'яснено, пояснень щодо цивільних позовів вони не давали і в судових дебатах участі не брали.

Таким чином, вирок щодо ОСОБА_5 та інших осіб з яких у солідарному порядку стягнуто моральну та іншу заподіяну ними шкоду підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову у зв'язку з істотним порушенням чинного законодавства, а справа направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Що стосується призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 покарання, з урахуванням змін, які вносяться у вирок судом касаційної інстанції, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) . Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних, характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину, інші обставини, в тому числі й ті, про які йдеться у касаційних скаргах. Таким чином, підстав для зміни вироку в цій частині також немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та захисника останньої-адвоката ОСОБА_4 і касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника останнього-адвоката ОСОБА_3, а також захисника засудженого ОСОБА_5-адвоката ОСОБА_6- залишити без задоволення. Вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити і вважати її засудженою за ч.4 ст.27 і пунктами 11,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі.