Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів Лагнюка М.М., Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2016 року щодо неї,

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2015 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Києва, що проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше неодноразово судиму, останній раз 02.03.2012 року за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнену 18.09.2014 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 25 днів, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2012 року у виді 6 місяців позбавлення волі й визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 21 серпня 2015 року, близько 14 год., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, через хвіртку паркану зайшла на подвір'я, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом пошкодження вікна будинку проникла в середину, звідки повторно викрала належні ОСОБА_2 матеріальні цінності на загальну суму 8830 грн.

Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, з корисливих мотивів, 22 вересня 2015 року, приблизно о 12 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, через хвіртку паркану зайшла на подвір'я зазначеного домоволодіння, шляхом виставлення вікна проникла до будинку, звідки викрала належні ОСОБА_3 матеріальні цінності на загальну суму 4607 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2016 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджена не оспорюючи правильності кваліфікації її дій та доведеності вини зазначає, що суди при призначенні покарання не повною мірою врахували всі дані про її особу та обставини, що пом'якшують покарання, а саме: стан здоров'я, щире каяття, сприяння розкриттю злочинів та повне визнання вини. Просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене їй покарання до 2 років позбавлення волі.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі засудженої не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення та повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

З мотивувальної частини вироку слідує, що призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував усі обставини кримінального правопорушення та дані про особу засудженої, з якими вона пов'язує свої касаційні вимоги. Так, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та дані про особу винної, в тому числі те, що ОСОБА_1вчинила тяжкий злочин, щиро розкаялася, характеризується негативно, на обліках в лікувальних і профілактичних закладах не знаходиться. Обставинами, що пом'якшують покарання засудженій, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обтяжуючих обставин судом не встановлено. При цьому також суд врахував ту обставину, що ОСОБА_1 раніше притягувалась до відповідальності за злочини проти власності, вчинила злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, думку потерпілої й зваживши на зазначене та з урахуванням сукупності цих обставин, дійшов правомірного висновку про можливість призначення покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, мотивовано визнавши його необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

З таким висновком також погоджується колегія суддів та вважає призначене засудженій ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Це рішення у вироку мотивоване, не викликає сумнівів у його відповідності вчиненому, не сприймається явно несправедливим чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Крім того, аналогічні за змістом доводи засудженої та її захисника ОСОБА_4 були предметом перевірки апеляційного суду. Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції у порядку ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги перевірив доводи засудженої ОСОБА_1 та її захисника наведені в ній, всебічно їх розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність відкриття кримінального провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2016 року щодо неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.