5-2608к07 Про вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 21 червня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2., а також захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2007 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1,

судимого 26.12.2000 р. за ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України 1960 (2001-05) р. на три роки шість місяців позбавлення волі,

24.07.2002 р. умовно-достроково звільненого на один рік і вісімнадцять днів,

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

IНФОРМАЦIЯ_2,

немаючого судимості,

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Суд визнав, що 18 грудня 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, у приміщенні IНФОРМАЦIЯ_3, що по АДРЕСА_1, за попередньою змовою вчинили розбійний напад на сторожа ОСОБА_4., під час якого з користі вбили його. Вони побили ОСОБА_4. руками, ОСОБА_2 ударив потерпілого розбитою пляшкою в живіт, шию і почергово нанесли ОСОБА_4. серію ударів вогнегасником по голові. Обшукавши кишені вбитого, ОСОБА_1 забрав собі 7 грн. і, не знайшовши в класних кімнатах ліцею очікуваного майна, вони втекли з місця події.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання, бо визнає свою вину і розкаявся. Твердить, що ці злочини він учинив сам, без участі ОСОБА_2.

Засуджений ОСОБА_2. і його захисник - адвокат ОСОБА_3 у касаційних скаргах ставлять питання про зміну вироку. Вважають, що ОСОБА_2 має нести відповідальність лише за ч. 1 ст. 396 КК України (2341-14) , оскільки не перебував у змові з ОСОБА_1 і не знав про його наміри вчинити злочини щодо потерпілого. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу і корисливого вбивства потерпілого є правильними і колегією суддів під сумнів не ставляться.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як видно з матеріалів справи, допитувались неодноразово і незмінно твердили, що вбивство потерпілого мало місце в приміщенні ліцею, де після того, як вони разом із сторожем розпивали спиртні напої, трапився конфлікт.

Щодо безпосередньої події цього злочину, то суд, як убачається з вироку, побудував свої висновки на показаннях засуджених, які вони давали на досудовому слідстві, в тому числі під час проведення з ними відтворення обстановки й обставин події за участю своїх захисників. З таким рішенням суду колегія суддів погоджується.

Аналіз показань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на досудовому слідстві свідчить, і це встановив суд, що засуджені були одностайними у висвітленні обставин, які передували злочину, під час його виконання і після цього. Кожний з них свої показання зводив до того, що вони вдвох дійсно домовлялись убити сторожа ліцею, заволодіти його грошима і задумане виконали. Пропозиція вчинити розправу над потерпілим надійшла від ОСОБА_1, а ОСОБА_2 погодився з цим. Під час нападу вони діяли узгоджено.

За словами ОСОБА_1, ОСОБА_2 схопив із столу пляшку, розбив її і загостреними кінцями почав наносити удари ОСОБА_4 в живіт і обличчя. З тим, щоб добити сторожа, продовжував пояснювати ОСОБА_1, він схопив вогнегасник і наніс ним потерпілому біля 5 ударів по голові.

ОСОБА_2 підтверджував, що він бив потерпілого разом із ОСОБА_1. ОСОБА_1 збив потерпілого з ніг, а він, у свою чергу, наніс лежачому на підлозі два удари загостреними кінцями пляшки в живіт і удар у шию. По команді ОСОБА_1, він схопив на другому поверсі вогнегасник і з розмаху наніс ним удар потерпілому в голову.

Зазначені показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 точно відповідали іншим об'єктивним доказам, які судом належно перевірені і змістовно наведені у вироку. Йдеться про ті дані, які містяться у протоколі огляду приміщення ліцею, де було виявлено труп сторожа ОСОБА_4., та у висновках судово-медичної експертизи про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, що виявлені на тілі потерпілого (рани і садни на обличчі, переломи 4 - 6 ребер, перелом хрящової кістки 6 - 7 ребер справа, крововиливи в м'які покрови голови, переломи черепа, різані рани шиї і живота).

Зазначені обставини і те, що засуджені, розповідаючи про дії один одного, наводили такі дані, про які не було відомо органам слідства, і які під час перевірки підтверджувались, та враховуючи, що засуджені, викриваючи один одного у вчиненні злочинів, у такий спосіб одночасно викривали і себе в цьому, - усе це в сукупності з детальними показаннями свідків зокрема ОСОБА_5. і ОСОБА_6. давало суду підстави дійти висновку, що зазначені показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є достовірними, а вони вдвох учинили діяння, які за своїми ознаками утворюють склади злочинів, передбачені ч. 4 ст. 187 і п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) .

Доводи засуджених про те, що вони на досудовому слідстві обмовляли себе під тиском працівників слідства є безпідставними, вони є аналогічними їхнім заявам у судовому засіданні, які належно перевірялись і свого підтвердження не знайшли.

Призначені покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є справедливими, необхідними і достатніми для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. Дане рішення суд належно вмотивував, при цьому він урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винуватих та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Вважати, що призначені покарання засудженим є надмірно суворими, підстав не виявлено.

На досудовому слідстві і під час розгляду справи вимоги норм КПК України (1001-05) були виконані, будь-яких даних для зміни або скасування вироку не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2., а також захисника - адвоката ОСОБА_3залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.