713/1049/15-к - 06.10.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 жовтня 2016 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015260060000189 за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року, а також заступника прокурора Чернівецької області на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Вижницького районного суду Чернівецької області за ч. 2 ст. 186 на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2014 року та призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Вирішено питання про речові докази.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою між собою, 29 березня 2015 року, близько 19.00 год., знаходячись на вул. 2-й пров. Шевченка в с. Іспас, Вижницького району, напали на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого шляхом нанесення ударів руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши таким чином йому легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, заволоділи належними потерпілому грошовими коштами в сумі 850 грн.

В подальшому в цей же день, близько 19.05 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, супроводили його до місця проживання де заволоділи належними ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 600 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2014 року та остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Ухвалено вважати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 і кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, за яке його засуджено. В обґрунтування своїх доводів вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження досягнення попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Наводить доводи щодо недопустимості ряду доказів, які суд поклав в основу вироку та підтвердження винуватості засудженого, не погоджується з їх оцінкою. Вказує, що всі наведені ним доводи в апеляційній скарзі про це, залишились без належної перевірки, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засуджених. Вважає, що ухвала апеляційного суду, якою вирок суду першої інстанції було змінено в частині призначеного покарання не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній не міститься належного обґрунтування прийнятого судом рішення. Зазначає, що з огляду на наявні у справі дані про особи засуджених, рішення про наявність достатніх підстав для призначення засудженим покарання нижче від найнижчої межі є безпідставним. Також вказує, що в ухвалі апеляційного суду взагалі відсутнє обґрунтування не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає та підтримала касаційні вимоги прокуратури, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшлависновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовану відповідь.

З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ці вимоги закону належним чином не виконані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із постановленим вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_1, захисник ОСОБА_5, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги на нього. При цьому у апеляціях заявники наводили доводи щодо незаконності, на їх думку, рішення у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вказували на неповноту та однобічність судового розгляду, на невірну оцінку доказів винуватості засуджених та заперечували законність визнання деяких з них недопустимими, а також вказували на необхідність скасування вироку і закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Апеляційний суд, в мотивувальній частині ухвали коротко зазначивши зміст викладеного в скаргах прохання до суду, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без уваги, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Крім того, в мотивувальній частині свого рішення, суд навів суперечливі та не логічні за своїм змістом висновки. Вказавши про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України, однак призначив занадто сувору міру покарання, яка не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, апеляційний суд навів обґрунтування необхідності визнання недопустимими деяких доказів у справі. При цьому, в резолютивній частині ухвали не прийняв будь-якого рішення щодо них.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а доводи касаційної скарги захисника про те, що залишились без належної перевірки наведені ним в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими.

Не відповідає вимогам ст. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції також в частині прийнятого рішення про призначення засудженим покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, як про це слушно вказав у своїй касаційній скарзі прокурор.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.

Згідно з положеннями ст. 69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити особі більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

З ухвали апеляційного суду вбачається, що наведені вимоги закону України про кримінальну відповідальність залишились поза увагою суду.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 187 КК України суд взагалі його не обґрунтував, обмежившись перерахуванням обставин, врахованих судом першої інстанції при призначенні покарання засудженим в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, за яким їх засуджено. В ухвалі апеляційного суду не вмотивовано яким чином перераховані дані про особи засуджених істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину. Відсутнє також будь-яке обґрунтування не призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

За наведених обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню, як така, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Що стосується касаційної скарги захисника, то з огляду на наведене у ній прохання до суду касаційної інстанції його скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перевірити усі наведені в апеляційних та касаційних скаргах доводи та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення, маючи на увазі, що у разі доведеності винуватості засуджених у об'ємі, пред'явленому органами досудового слідства та за тих самих даних про їх особи, призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України слід вважати таким, що не відповідаю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII від 16 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів