Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання відсутності компетенції для винесення постанови про накладення арешту на майно та визнання постанови нечинною,

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Донецької області про визнання відсутності компетенції для винесення постанови ВП № 28014104 від 11 червня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та визнання вказаної постанови нечинною.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що оскаржувана постанова складена з порушенням п. 1.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, на звичайному аркуші замість бланку суворого обліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову..

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції в Донецькій області Дьяченко О.О. ВП № 28014104 від 11 червня 2012 року при примусовому виконанні вимоги № Ф-28У, виданої 22 березня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України м. Краматорська, про стягнення з ОСОБА_4 на користь управління Пенсійного фонду України м. Краматорська боргу в сумі 885 грн. 84 коп. накладено арешт на майно, що належить боржнику, в межах суми стягнення 885 грн. 84 коп. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4, лише в межах суми боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства.

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; обґрунтовано; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

На виконання Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) розроблено Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (z0865-99) (далі - Інструкції), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно п. 1.7.1 Інструкції бланки документів виконавчого провадження та бланки для копій документів виконавчого провадження, зразки та технічні описи бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження (далі - бланки та бланки для копій) затверджуються Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 (283-93-п) "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 1.7.2. Інструкції передбачено, що з використанням бланків складаються такі документи виконавчого провадження: акт опису й арешту майна; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу; квитанційна книжка; розпорядження.

Згідно пункту 1.7.3. Інструкції про проведення виконавчих дій копії акта опису й арешту майна, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу складаються з використанням бланків для копій.

Пунктом 1.7.4. вказаної Інструкції передбачено, що документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктами 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та належним чином не перевірили доводів позивачки про те, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 червня 2012 року мала бути виготовлена на бланку суворого обліку, оскільки це передбачено Інструкцією, яка була і залишається чинною на даний час. Посилання судів на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 (283-93-п) "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" втратила чинність не спростовують доводів позивачки про те, що оскаржувана постанова про накладення арешту мала бути виготовлена відповідно до п. 1.7 Інструкції. Всупереч вимог статей 76, 86 КАС України суди не перевірили належним чином доводів позивачки та не навели в рішеннях мотивів, за яких відхилили ці доводи.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.