Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Пузиревського Є. Б., Сахна Р. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

прокурора Руденко О. П.,

переглянула в судовому засіданні ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 березня 2016 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді судового провадження в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 року, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області в дохід місцевого бюджету у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 - 2415,96 грн. та 1105,44 грн. процесуальних витрат на користь держави.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він скоїв умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за наступних обставин.

11 березня 2015 року, приблизно о 21 год. 10 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла на побутовому ґрунті з його неповнолітнім пасинком ОСОБА_2 і переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_2 умисно, кухонним ножем наніс ОСОБА_1 удар в голову, заподіявши легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_1, в свою чергу, також умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 чотири удари розкладним ножем у нижню частину тулуба, заподіявши чотири колото-різаних рани, які, відповідно до висновків експерта, у лівій клубковій ділянці та по задньопаховій лінії відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а рани підреберної порожнини з пошкодженням очеревини, діафрагми, тонкої кишки та лівої легені - до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В цей час співмешканка обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 втрутилась у бійку і вихопила ніж з руки ОСОБА_1, який після цього припинив активні дії і вжив заходів для надання потерпілому ОСОБА_2 своєчасної медичної допомоги.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на необґрунтовану перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, при перегляді вироку місцевого суду, порушуючи вимоги ст. 419 КПК, не розглянув всі доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильної оцінки доказів, що призвело до безпідставної перекваліфікації дій засудженого на ч. 1 ст. 121 КК. Вказує, що апеляційним судом не була дана належна оцінка показанням потерпілого та іншим доказам у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Викладені в скарзі прокурора доводи про неправильну перекваліфікацію дій засудженого з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Суд, постановляючи судове рішення щодо ОСОБА_1 за цим обвинуваченням, обґрунтовано дійшов висновку, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б з переконливістю свідчили про те, що у засудженого був умисел на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень місцевий суд зробив на підставі зібраних у кримінальному провадженні та детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, яка переросла в бійку під час якої ОСОБА_2 умисно кухонним ножем наніс ОСОБА_1 удар в голову, заподіявши легкі тілесні ушкодження, а останній в свою чергу наніс потерпілому ОСОБА_2 чотири удари у нижню частину тулуба розкладним ножем, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень.

Зазначені висновки суд зробив на підставі показань засудженого ОСОБА_1, який стверджував, що умислу на вбивство ОСОБА_2 він не мав, удари потерпілому наніс в ході бійки, захищаючись від дій потерпілого, після того як потерпілий упав на підлогу він припинив свої дії та викликав швидку допомогу; показань потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 про обставини виниклого конфлікту; даних протоколів огляду місця події, висновків судово-медичних експертиз та інших доказів, наведених у вироку.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, допустимості й належності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому ОСОБА_1 та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд, за апеляційними скаргами прокурора та захисника, переглянув вирок суду першої інстанції та з наведенням ґрунтовних мотивів визнав його законним, обґрунтованим та вмотивованим, а доводи касаційних скарг безпідставними. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З таким висновком апеляційного суду погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, оскільки сукупність всіх встановлених обставин вчинення злочину, неправомірна агресивна поведінка потерпілого, що передувала події, знаряддя злочину, спосіб, кількість, характер і локалізація поранень, причини припинення злочинних дій, поведінка засудженого після події, беззаперечно не вказують на зміст і спрямованість умислу винного на заподіяння смерті ОСОБА_2, а свідчать про невизначеність умислу ОСОБА_1, який діяв без чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків злочину та спричиняючи ножові поранення потерпілому не передбачав якого ступеня тяжкості тілесні ушкодження буде заподіяно.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин справи. Покарання призначено у межах санкції ч.1 ст. 121 КК та є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

З огляду на наведене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.