Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Квасневської Н.Д.,

суддів Мороза М.А., Крижановського В.Я.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014170080000101, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого:

27.11.2000 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 12.08.2002 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 18 днів; 23.07.2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ст. 304 КК України, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України остаточно на 8 років 3 місяці позбавлення волі із конфіскацією Ѕ частини належного йому майна, звільненого 22.04.2011 року у зв'язку з відбуттям покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за участю: прокурора Деруна А.І., засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_2, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 листопада 2014 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року,

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 листопада 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено долюречових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього. Посилається на порушення кримінального процесуального закону, порушення його права на захист під час досудового розслідування, позбавлення права користуватися рідною мовою під час судового засідання, розгляд кримінального провадження незаконним складом суду. Вказує, що місцевим судом допущено однобічність та неповноту судового слідства під час розгляду кримінального провадження, а апеляційним судом не проведено судове слідство. Зазначає, що при призначенні покарання суд не урахував усіх обставин, які пом'якшують покарання. Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній аудіозапис судових засідань. Просить призначити новий розглядкримінального провадження в суді першої інстанції.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08 лютого 2014 року приблизно о 12.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, проник до приміщення магазину "Мобі Лайф" на території ринку ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де вчинив напад на продавця ОСОБА_3, якому накинув на шию заздалегідь заготовлений відрізок транспортерної стрічки істав душити, тобто застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вимагаючи при цьому передати готівкові кошти та мобільний телефон марки "Nokia 5130 c-2". Під час опору, який здійснювався потерпілим ОСОБА_3, обидва перемістилися на вулицю, де останній був затриманий сторонніми особами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційноїскарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_1 та його захисники ОСОБА_4 і ОСОБА_2, не погодившись із вироком, подали апеляційні скарги, в яких зазначили про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та порушення вимог кримінального закону.Доводи щодо порушення вимог КПК України (4651-17) , які вони наводили, аналогічнідоводам касаційної скарги засудженого.

Наведені доводи були належним чином перевірені апеляційним судом відповідно до ст. 419 КПК України. Суд обґрунтував прийняття рішення про залишення апеляційних скарг без задоволення, виклав мотиви й підстави відхилення апеляцій. При цьому апеляційний суд обгрунтовано вказав, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у розбої ґрунтується на доказах, які були перевірені у судовому засіданні та належно оцінені судом.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, який показав, що засуджений попросив його як продавця магазину "Мобі Лайф" показати мобільний телефон, а коли він підійшов до вітрини, накинув йому на шию гумову удавку і став вимагати гроші і мобільний телефон. Пояснив, що чинив опір і в ході боротьби вони розбили скло у вітрині та перемістилися на вулицю, де ОСОБА_1 затримали інші особи. Показання потерпілого правильно визнані судом достовірними, оскільки вони підтверджуються сукупністю інших доказів, які узгоджуються між собою, зокрема, з показаннями потерпілого під час слідчого експерименту; показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтвердили, що вони затримали засудженого, який тримав удавкою за шию потерпілого, котрий кликав на допомогу; висновками судово-медичних експертиз про характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3, їх локалізацію та механізм отримання; даними протоколу огляду приміщення магазину, під час якого виявлено розбите скло вітрини та гумову мотузку, іншими доказами.

Судом ретельно перевірялися доводи ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв розбійного нападу на ОСОБА_3, а конфліктув магазині стався через те, що потерпілий передчасно продав його заставлений мобільний телефон, а також тому, що він лише відштовхнув потерпілого ремінцем від сумки. Ці доводи обгрунтовано визнано непереконливими, оскільки не знайшли свого підтвердження доказами, оціненими та проаналізованими судом. Мотиви на спростування доводів засудженого наведені у вироку й ухвалі.

Таким чином, суд дав повну і всебічну оцінку доказам у кримінальному провадженні та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінальногоправопорушення за обставин, викладених у вироку. Судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для прийняття правильного рішення. Докази, на яких побудовано висновки суду про винуватість засудженого у вчиненні розбійного нападу,є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому обгрунтовано покладенів основу вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу засудженого, конкретні обставини провадження та обрав покарання в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України. Обране ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати покарання несправедливим внаслідок суворості немає.

Апеляційним судом ретельно перевірялись посилання на порушення права на захист ОСОБА_1 під час досудового розслідування та визнані необгрунтованими, бо суперечать матеріалам кримінального провадження, з яких убачається, що засудженого належним чином було ознайомлено з його процесуальними правами у присутності захисника.

Посилання засудженого на відсутність у матеріалах кримінального провадження аудіозапису судових засідань є безпідставними, оскільки диски із записом судових засідань належним чином долучені до матеріалів кримінального провадження.

Не знайшли свого підтвердження посилання ОСОБА_1на обмеження судом його права користуватися рідною мовою. З матеріалів кримінального провадження убачається, що засуджений народився і проживає в Україні, є громадянином України, вільно володіє українською мовою, про що свідчать окремі наявні у матеріалах провадження написані ним власноручно клопотання та скарги, тому підстав, які визначені у ч. 3 ст. 29 КПК України, для вирішення питання щодо забезпечення права ОСОБА_1 користуватися послугами перекладача з української на російську мову у суду не було.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не підтверджено доводи ОСОБА_1 щодо розгляду справи незаконним складом суду. Так, підстави, передбачені ст. ст. 75, 76 КПК України, які б могли бути перешкодою судді ОСОБА_9 брати участь у розгляді кримінального провадження, відсутні.

Не встановлено також порушень судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону під час перевірки в апеляційному порядку вироку щодо ОСОБА_1 У зв'язку з відсутністю підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, судове слідство в апеляційному суді не проводилося. З матеріалів провадження убачається, що суд апеляційної інстанції дотримався ч. 1 ст. 404 КПК України та переглянув вирок щодо ОСОБА_1 в межах поданих апеляційних скарг. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і винести законні та обґрунтовані рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.