Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

Головуючого  Присяжнюк Т.I.,

Суддів    Філатова В.М., Паневіна В.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2007 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2006 р., яким

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянин України, раніше судимий  вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24.03.2005 р. за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.1, 185 ч.3 КК України (2341-14) ,  на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки

засуджений за ст. 185 ч.2 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 24.03.2005 р. та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі.

В апеляційній інстанції справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

18.09.2005 р. приблизно о 20 год. 30 хвил. ОСОБА_1, знаходячись у АДРЕСА_1повторно викрав з квартири, де мешкає неповнолітній ОСОБА_2 мобільний телефон вартістю 650 грн., який належить ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджений вказує на те, що під час досудового слідства та під час розгляду справи в суді було порушено його право на захист. Крім цього, просить пом"якшити обране йому покарання.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України (2341-14) , грунтуються на сукупності зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка, що фактично не оспорюється засудженим у скарзі.

Викладені в скарзі засудженого доводи про порушення його права на захист під час досудового слідства та під час розгляду справи в суді перевірені і визнані безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час досудового слідства неодноразово роз"яснювалоь право мати захисника, проте від його участі у справі він відмовився, виявляючи бажання самостійно себе захищати (а.с. 59-61, 79, 81, 130, 131, 138). В матеріалах справи також міститься власноручно написана ОСОБА_1 заява, адресована головуючій по справі, у якій він від послуг захисника відмовився і виявив бажання захищати свої інтреси самостійно. (а.с. 169).

Будь-які дані про необхідність обов"язкового призначення адвоката відповідно до ст. 45 КК України (2341-14) ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.

Суд відповідно до вимог ст. 22 КПК України (1001-05) вжив всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного та об"єктивного розгляду справи та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України (2341-14) .

Викладені в скарзі засудженого доводи про суворість обраного йому покарання також перевірені і визнані безпідставними.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд у повній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, який вчинив злочин, за який засуджений цим вироком, у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком, а тому суд визначив правильно остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України (2341-14) .

Кодегія суддів вважає, що міра покарання призначена ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і підстав для її пом"якшення не вбачає.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.