Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Єлфімова О.В., Шибко Л.В., за участю: секретаря судового засідання Холявчука А.А., прокурора Вергізової Л.А., розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015250050002955 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого останній раз 01 липня 2009 року Соснівським районним судом міста Черкаси за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого 01 червня 2013 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, за касаційною скаргою прокурора Щепак Т.М., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року,

Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців.

Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_7 2690 грн. моральної шкоди.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 08 вересня 2015 року близько 15.00 год., перебуваючи поблизу будинку № 87 по вул. Гагаріна у місті Черкаси, повторно відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 2690 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на неправильне застосування судом положень ст. 69 КК, що призвело до м'якості призначеного засудженому покарання. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та були б підставою для призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК. Апеляційний суд доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив чим істотно порушив вимоги ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на часткову підтримку касаційної скарги в частині скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням особи винного, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Так, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким.

При цьому, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення аналогічних корисливих злочинів, ОСОБА_6 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і вже через два роки після відбування покарання за попереднім вироком знову вчинив корисливий злочин.

Призначаючи засудженому покарання, суд послався на обставини, що його пом'якшують - щире каяття, сприяння слідству, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Разом з цим, свого рішення про призначення засудженому покарання, нижчого від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 186 КК, суд належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких від дійшов висновку про явну несправедливість призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкції вказаної норми, з урахуванням того, що злочин засуджений вчинив проти особи похилого віку, завдану потерпілій шкоду не відшкодував.

Суд не вказав у вироку яким чином встановлені обставини, що пом'якшують покарання, впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Тому, висновок суду про застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК не ґрунтується на вимогах закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора в частині призначеного покарання, апеляційний суд доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.

Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.