5-2691км07 Про вчинення розбійного нападу собою, яка раніше вчинила цей злочин - Текст документа

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, судимий: 23.10.2001 року за ст. 187 ч.1 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі,

засуджений за ст. 187 ч.2 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за виключенням житла.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 120 грн. на користь ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 14 вересня 2005 року, приблизно о 02 год. 30 хв., на вул. Свободи в м. Хмельницькому, перебуваючи в автомобілі "таксі", він вчинив розбійний напад на водія - потерпілого ОСОБА_2 Погрожуючи потерпілому ножем, засуджений заволодів його грошима в сумі 120 грн. і з місця події втік.

У касаційних скаргах:

засуджений указує на необхідність його виправдання за недоведеністю участі у вчиненні злочину і зазначає про безпідставність його засудження з урахуванням алібі. Крім того, ОСОБА_1посилається на те, що по справі не встановлено час вчинення злочину і що під час досудового слідства до нього застосовували недозволені методи розслідування, а пред'явлення для впізнання було проведено з порушеннями КПК України (1001-05) ;

захисник ОСОБА_3 ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на аналогічні обставини.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисника і засудженого доводи, колегія суддів вважає, що їх скарги слід залишити без задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України (1001-05) підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України (1001-05) є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то на думку колегії суддів, висновки суду про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 187 ч.2 КК України (2341-14) відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.

Iз змісту показань потерпілого ОСОБА_2 видно, що 14 вересня 2005 року, приблизно о 02 год. 30 хв., розбійний напад на нього вчинив засуджений ОСОБА_1, який погрожував йому ножем та заволодів його грошима в сумі 120 грн.

Посилання скаржників на те, що проведення впізнання за участю потерпілого було проведено з порушеннями КПК України (1001-05) колегія суддів розцінює як безпідставні і такі, що суперечать встановленим по справі даним.

Зокрема, як видно із змісту протоколу допиту потерпілого від 21 вересня 2005 року його було допитано о 19 годині про обставини вчиненого на нього нападу, в тому числі стосовно зовнішності нападника. Пред'явлення ОСОБА_1 для впізнання потерпілому, як свідчать дані протоколу відповідної слідчої дії, відбулось того ж дня о 20 годині у відповідності до вимог ст. 174 КПК України (1001-05) .

Аналіз матеріалів справи указує на те, що як на протязі всього досудового слідства, так і в судовому засіданні показання потерпілого щодо обставин нападу та особи нападника були незмінними та послідовними. Будь-яких об'єктивних даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілого по справі встановлено не було.

Крім того, указані показання потерпілого узгоджуються також із показаннями неодноразово допитаних на досудовому слідстві самого ОСОБА_1, а також свідка ОСОБА_4 про обставини вчинення засудженим розбійного нападу.

Що стосується зміни в суді свідком ОСОБА_4 своїх показань, а також щодо показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стосовно алібі ОСОБА_1, то як видно із змісту протоколу судового засідання та мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції належним чином дослідив це питання і обгрунтовано визнав показання цих осіб недостовірними, виклавши у вироку мотиви такого рішення, які відповідають встановленим по справі обставинам. Зокрема, суд цілком обгрунтовано розцінив як достовірний доказ показання незацікавлених свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1дійсно потрапив у лікарню в ніч з 12 на 13 вересня 2005 року. Але, вранці 13 вересня 2005 року він самостійно залишив лікарню і повернувся знову 14 вересня 2005 року.

Не знайшли свого підтвердження в ході перевірки матеріалів справи також і посилання засудженого та його захисника на застосування до ОСОБА_1 недозволених методів розслідування. Iз змісту долучених до справи постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 січня 2006 року та від 17 листопада 2006 року видно, що зазначені обставини неодноразово були предметом прокурорських перевірок. В результаті цих перевірок приймались рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо відповідних працівників дізнання та слідства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши ці та інші наведені у вироку докази, дав їм належну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у розбої, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч.2 КК України (2341-14) .

Що стосується призначення засудженому ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Підстав для пом'якшення призначеного покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

Безпідставними вважає колегія суддів посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що не було встановлено час вчинення злочину, а в справі наявні два обвинувальні висновки, у яких зазначено різні дати вчинення розбійного нападу на потерпілого.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що згідно даних протоколу усної заяви про злочин від 14 вересня 2005 року, потерпілий ОСОБА_2 указав, що розбійний напад на нього було вчинено 14 вересня 2005 року, приблизно о 02 год. 30 хв. Однак в обвинувальному висновку від 21 листопада 2005 року слідчий помилково зазначив, що злочин було вчинено 13 вересня 2005 року. Але, під час направлення справи на додаткове розслідування згідно постанови від 31 січня 2006 року суд, в тому числі, дав вказівку про необхідність уточнення часу вчинення злочину, що і знайшло своє відображення в обвинувальному висновку від 14 квітня 2006 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в ході розслідування даної справи не було проведено оперативно-слідчих заходів по відшуканню ножа, спростовуються наявними у справі дорученням слідчого та рапорту оперуповноваженого.

Iстотних порушень вимог КПК України (1001-05) , які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і винести законне та обгрунтоване рішення, по справі не встановлено.