Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Зубара В.В., Мороза М.А.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року щодо нього.

Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, визнано винуватим та засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до положень ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Питання про долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року, вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку не переглядався та в касаційному порядку не оскаржено.

Як визнав встановленим суд, 02 вересня 2014 року о 16 год, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою між собою, шляхом вільного доступу, проникли через огорожу в приміщення складу відкритого типу, розташованого на території ДП "Пересувна механізована колона 205" ТДВ Тресту "Дніпроводбуд", яка знаходиться на вул. Індустріальній, 4 в м. Апостолове Дніпропетровської області, звідки таємно викрали бігункову шестерню z-69 до екскаватора "ЄО-4111", чим заподіяли майнову шкоду ДП "Пересувна механізована колона 205" ТДВ Тресту "Дніпроводбуд" на суму 1872 грн.

Повторно, 03 вересня 2014 року, о 16 год ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через отвір в огорожі проник в приміщення складу відкритого типу, розташованого на території ДП "Пересувна механізована колона 205" ТДВ Тресту "Дніпроводбуд", звідки таємно викрав головний циліндр підняття стріли екскаватора "ЄЩ-4121", чим заподіяв матеріальні збитки на суму 6800 грн.

Крім того, 03 жовтня 2014 року о 13 год, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу, через отвір даху, проник до приміщення гаражу, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 звідки таємно викрав одну металеву трубу діаметром 80 мм, довжиною 3 м, вартістю 1 грн 50 к за метр на загальну суму 274 грн 50 к, одну металеву трубу діаметром 36 мм, довжиною 3 м 90 см, вартістю 44 грн за метр, на загальну суму 171 грн 60 к, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 шкоду на загальну суму 446 грн 10 к.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити та пом'якшити призначене йому покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

В обґрунтування наведеного вказує, що суди не врахували належним чином ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, повне визнання ним вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей.

Перевіривши дотримання скаржниками порядку, строків касаційного оскарження, відповідність касаційної скарги вимогам закону та долучені до неї копії вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно вимог ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Враховуючи те, що доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Як вбачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше судимий, злочини вчинив до постановлення попереднього вироку Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року, за місцем проживання характеризується посередньо, не зайнятий суспільно-корисною працею, у вчиненому розкаявся, частково відшкодував матеріальну шкоду, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

На вказаний вирок суду першої інстанції засудженим ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу.

Апеляційний суд, в межах повноважень, та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України розглянув у повному обсязі доводи поданої апеляційної скарги та дійшов висновку про обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Доводи засудженого про невідповідність, на його думку, призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, є безпідставними і не знайшли свого підтвердження під час перевірки судових рішень.

При цьому, обставини, на які засуджений посилається у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, з наведенням в ухвалі докладних мотивів такого рішення. З цим висновком погоджується і колегія суддів.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інші обставини, на які засуджений посилається у касаційній скарзі були відомі судам на час розгляду кримінального провадження і суд належним чином врахував їх при призначенні покарання.

За наведених обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам, передбаченим статтею 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для зміни судових рішень та пом'якшення покарання з мотивів викладених у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі і з наданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.