Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015080160001609

Вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, що проживає без реєстрації за адресою:

АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого.

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Також вказаним вироком вирішено долю речових доказів у проваджені.

Крім того, зазначеним вироком засуджено ОСОБА_4 судові рішення щодо якого в даній касаційній скарзі не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2016 року вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без змін.

Як вбачається з копій судових рішень, ОСОБА_2 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин. 08 грудня 2015 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою і спільно діючи, маючи умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, перебуваючи на території парку, розташованого біля Будинку культури по вул. Гоголя у м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, застосовуючи насильство, небезпечне для здоров'я потерпілого, розподілили ролі між собою таким чином, що ОСОБА_2 напав на ОСОБА_5 ззаду та наніс йому декілька ударів в потиличну частину голови, від чого той впав, а ОСОБА_4 в цей час спостерігав, щоб до них ніхто не підійшов. Далі, ОСОБА_4 з метою заволодіння майном потерпілого наніс йому не менше шести ударів ногою в область тулубу та голови, від чого потерпілий втратив свідомість, після чого ОСОБА_2 зірвав з потерпілого барсетку, в якій знаходився мобільний телефон марки "Леново А516" та гроші в сумі 50 доларів США.

Внаслідок вчинення зазначених дій засуджені заподіяли потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, які спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок

Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2016 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання. Вважає, що Апеляційний суд Запорізької області безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, тому що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На думку захисника при прийнятті рішення судом було порушено ст. 65 КК України та постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) . Просить призначити ОСОБА_2 покарання з урахуванням ст. 69 КК України. Захисник зазначає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання необхідно врахувати повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди та дані про особу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбачених ч. 2 ст. 187 КК України за обставин викладених у вироку в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується призначеного покарання, яке на думку захисника засудженого є несправедливим, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо покарання, яке призначено ОСОБА_2, то воно, на думку колегії суддів, відповідає вказаним вимогам закону.

Доводи захисника про те, що судами не в повному обсязі враховано обставини, які пом'якшують покарання, судова колегія вважає безпідставними.

Як вбачається з копій судових рішень, суд, призначаючи покарання, з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до приписів ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Також судом враховано особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, на психоневрологічному та наркологічному обліку не перебуває, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Обставинами, що пом'якшують покарання засудженого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину під час судового розгляду.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання, відповідно ст. 65 КК України є справедливим, та сприятиме його виправленню і перевихованню, попередженню вчинення ним нових злочинів, а тому погоджується з думкою суду апеляційної інстанції про те що підстав для застосування до ОСОБА_2 приписів ст. 69 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі суд не вбачає.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Всі доводи апеляції засудженого були належно перевірені судом апеляційної інстанції та на них надано змістовні відповіді.

Ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших доводів, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційній скарзі його захисника не наведено.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті касаційного провадження, слід відмовити, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою поданої в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.