Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кармазіна Ю.М.,

суддів

Коротких О.А. і Школярова В.Ф.

за участю прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) до 60 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 3 220 грн. 13 коп.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона протягом 23 місяців злісно ухилялась від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_4. Заборгованість по сплаті аліментів за вказаний період склала 3 220 грн. 13 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи обгрунтованості засудження

ОСОБА_1 і правильності кваліфікації її дій, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши засудженій більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) , без посилання на ст. 69 КК України (2341-14) , підстави для застосування якої на думку прокурора відсутні. Зазначає, що суд стягнув із засудженої на користь ОСОБА_5 суму заборгованості по аліментах, не враховуючи наявності раніше постановленого рішення суду про той же предмет спору і з тих самих підстав. Указує, що вирок постановлений з порушенням вимог ст. 334 КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що по суті в поданні не оскаржується.

Санкцією ч.1 ст. 164 КК України (2341-14) передбачено можливість призначення покарання у виді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин.

Проте суд визначив ОСОБА_1 покарання у виді шістдесяти годин громадських робіт, тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, і до того ж не застосував ст. 69 КК України (2341-14) , порушивши таким чином кримінальне законодавство.

Однак таке порушення закону не є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення, про що ставиться питання в касаційному поданні, оскільки підлягає виправленню касаційним судом.

Колегія суддів дійшла висновку, що у справі є ряд обставин, що пом'якшують покарання ( ОСОБА_1 раніше не засуджувалась, позитивно характеризується за місцем проживання, працевлаштувалась) та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що дає підстави для застосування ст.69 КК України (2341-14)

Крім того, матеріалами справи встановлено, що рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2003 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх її доходів.

Таким чином, існує раніше постановлене рішення суду про той же предмет спору і з тих самих підстав, тому рішення суду про необхідність повторного стягнення із засудженої на користь ОСОБА_5 заборгованості по аліментах на законі не грунтується і підлягає скасуванню.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, що ставили б під сумнів правильність висновку суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, не встановлено, а тому наведене у поданні твердження про порушення судом вимог ст.334 КПК України (1001-05) , є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394 -396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Застосувати ст. 69 КК України (2341-14) і вважати ОСОБА_1 засудженою до покарання, призначеного судом.

Цей же вирок у частині вирішення цивільного позову (стягнення заборгованості по аліментах у сумі 3220 грн. 13 коп.) скасувати, а провадження у справі закрити.