Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013090170000215 щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Вишків Долинського району,

громадянина України, проживаючого

за адресою: АДРЕСА_1,

за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 263 ч. 2, 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України (2341-14) ,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Якименка М.П. на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року щодо ОСОБА_1,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

у своїй касаційній скарзі захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді обмеження волі. Вважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості. Крім того, вказує на необґрунтованість вироку апеляційного суду в частині висновку щодо неможливості застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України.

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді 4 місяців арешту;

- за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ст. 263 ч. 2 КК України до покарання у виді 5 місяців арешту;

- за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ст. 309 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередньо обраний у вигляді застави.

Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 2 783 гривні матеріальної шкоди та 1 000 гривень моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном в ніч на 21 січня 2013 року шляхом пошкодження вікна проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 6 959 грн.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном вступив в попередню змову з невстановленою слідством особою. В ніч на 06 лютого 2013 року ОСОБА_1 на автомобілі ВАЗ 2108д.н. НОМЕР_1 приїхав до будинку АДРЕСА_3, де шляхом пошкодження вікна ОСОБА_1 з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, проник в квартиру № 78 вказаного будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_6 на загальну суму 10 000 гривень.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном вступив в попередню змову з ОСОБА_3 В період часу з 04 по 05 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ2108 д.н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 приїхали в АДРЕСА_4, де шляхом підбору ключа ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проникли в квартиру № 93 вказаного будинку, звідки таємно викрали майно ОСОБА_8 - газовий котел "АЛІКСІЯ", вартістю 6 422 грн.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 в період часу з 30 травня 2013 року по 31 травня 2013 pоку на автомобілі ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 приїхали в АДРЕСА_5, де шляхом відважування вхідних дверей ОСОБА_1, ОСОБА_3 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, проникли в будинок, звідки таємно викрали майно ОСОБА_9 на загальну суму 10 710 грн. та майно ОСОБА_10 на суму 1135 грн.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 в період часу з 20 червня 2013 року по 19 липня 2013 року на автомобілі ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 приїхали в АДРЕСА_6, де шляхом підбору ключа ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проникли в квартиру № 21 вказаного будинку, звідки таємно викрали майно ОСОБА_11 - газовий котел "ROMSTAL SOLAR" вартістю 4500 грн.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3 в період з червня 2013 року по 19 липня 2013 року на автомобілі ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, приїхали в АДРЕСА_4, де шляхом підбору ключа ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проникли в квартиру № 1 вказаного будинку, звідки таємно викрали майно ОСОБА_12 - газовий котел "АЛІКСІЯ", вартістю 6 220 грн..

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 05 липня 2013 року о 00 годині 17 хвилин таємно викрав з фасаду будинку по АДРЕСА_7 майно ОСОБА_4 - камеру відеоспостереження FORTRESS SHARP, вартістю 800 грн.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 в ніч на 06 липня 2013 року таємно викрали з фасаду будинку біля офісного приміщення по АДРЕСА_8 майно ОСОБА_13 - камеру відеоспостереження Digital Viatec, вартістю 400 грн.

Крім цього, 27 травня 2013 року о 18 годині 40 хвилин в АДРЕСА_1, ОСОБА_1 умисно, з метою особистого збагачення, незаконно збув під час проведення оперативної закупівлі ОСОБА_14 четвертину таблетки "subutex", яка містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - бупренорфін в кількості 0,0017 грама, який ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановлених слідством осіб та незаконно зберігав з метою збуту.

19 липня 2013 року о 10 годині 30 хвилин в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 повторно збув під час проведення оперативної закупівлі ОСОБА_14 наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - бупренорфін, який ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановлених слідством осіб та незаконно зберігав з метою збуту.

19 липня 2013 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з шафи вилучено згорток, в якому знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежений, - бупренорфін, який ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановлених слідством осіб та зберігав з метою збуту.

19 липня 2013 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з шафи вилучено - пакет, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, кількість якого у висушеному стані становить 7,12 грама, та згорток, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, кількість якого у висушеному стані становить 0,187 грама, який ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановлених слідством осіб та зберігав без мети збуту.

19 липня 2013 року під час огляду автомобіля ОСОБА_1 вилучено пакет, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, кількість якого у висушеному стані становить 15,46 грама, який ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановлених слідством осіб та зберігав без мети збуту.

Під час огляду 19 липня 2013 року автомобіля ОСОБА_1 ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_1 в м. Калуші по вул. Литвина вилучено кастет та ніж, які є холодною зброєю і які ОСОБА_1 носив без передбаченого законом дозволу.

Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано внаслідок м'якості та призначено йому покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 4 місяців арешту, за ст. 185 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 263 ч. 2 КК України у виді 5 місяців арешту, за ст. 307 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, за ст. 309 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк відбутого ним покарання за попереднім скасованим вироком Калуського міськрайонного суду від 27 листопада 2014 року - 11 місяців обмеження волі на підставі ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оспорюються.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарг, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 263 ч. 2, 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання, та конкретні обставини скоєння кримінального правопорушення.

Так, апеляційний суд врахував, що злочини, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкими, дані про його особу, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно. Повне визнання вини, щире каяття, наявність на утриманні малолітньої доньки, хворобливий стан здоров'я та часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди визнано обставинами, що пом'якшують покарання, а обставин, що обтяжують покарання встановлено не було.

При цьому, апеляційний суд обґрунтував своє рішення щодо відсутності підстав застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України, зазначивши, що таке рішення суду першої інстанції прийнято без урахування ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, їх суспільної небезпеки та кількості епізодів злочинної діяльності. Крім того, апеляційний суд відповідно до ст. 439 ч.ч. 2, 3 КПК України врахував вказівки, зазначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2015 року, який розглянув справу в касаційному порядку, скасував попередню ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2015 року та, окрім іншого, зазначив, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України (нижче від найнижчої межі санкції) не відповідає тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок м'якості.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, погодившись із доводами апеляційної скарги прокурора в цій частині, та навів у вироку переконливі мотиви цього, зазначивши, що необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_1 є покарання у виді позбавлення волі. При цьому, апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання за кожний із злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 263 ч. 2 КК України у виді штрафу, який не є найбільш суворим основним видом покарання, передбаченим санкціями зазначених частин статей, а за ст.ст. 185 ч. 3, 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України - мінімальне покарання, передбачене санкціями зазначених частин статей, та призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів, таке покарання забезпечить досягнення мети покарання, виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено апеляційним судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 ч.ч. 1, 2 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, зміни вироку апеляційного суду та застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката Якименка М.П. - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.