5-1570км07 Про викрадення майна, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 22 вересня 2006 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) ОСОБА_1 виправдано.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 14 січня 2005 року приблизно о 4 годині 30 хвилин шляхом вільного доступу проник у будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно, що належало ОСОБА_2, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 750 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що досудове та судове слідство проведено неповно, необ'єктивно, а вирок постановлено з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 398 КПК України (1001-05) вирок суду може бути скасований у зв'язку з однобічністю, неповнотою досудового чи судового слідства.

Згідно з вимогами ст. 368 КПК України (1001-05) однобічним або неповним визнається досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишись недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

У порушення вказаних норм органи досудового слідства і суд не вжили всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, що призвело до постановлення незаконного вироку.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 14 січня 2005 року приблизно о 4 годині 30 хвилин перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, вчинив розбійний напад на ОСОБА_3, спричинивши йому при цьому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть потерпілого, після цього заволодів майном на суму 750 грн та залишив місце події, а його злочинні дії були кваліфіковано за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) .

На підтвердження вказаного обвинувачення органи слідства посилались, зокрема, на показання ОСОБА_1, який визнавав себе винним у вчиненні нападу на ОСОБА_3 та спричиненні йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть; висновок судово-медичної експертизи про причини настання смерті ОСОБА_3; показання ОСОБА_4, який пояснював, що 14 січня 2005 року спілкувався з ОСОБА_3, який вже був побитий, і зі слів якого він дізнався, що його побив саме ОСОБА_1 Потерпілий від виклику швидкої допомоги відмовився, а він (ОСОБА_4), повернувшись із села, дізнався, що ОСОБА_3 помер (а.с. 72). Показання свідка ОСОБА_5, із показань якого вбачається, що його брат ОСОБА_1 в один із днів січня 2005 року приніс додому телевізор, який належав ОСОБА_3, і якого він побив (а.с. 67). Показання свідка ОСОБА_6, в присутності якого ОСОБА_1 висловлював погрози вбивством ОСОБА_3 та інші докази.

Iз таким обвинуваченням суд не погодився і прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не спричиняв ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть, а тому його виправдано за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) і визнано винним за вчинення таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_3

Суд, виправдовуючи ОСОБА_1, прийшов до висновку, що зібрані у справі докази сумнівні, а можливості отримання інших достовірних доказів вичерпані.

Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.

У судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від своїх попередніх показань із приводу нападу на ОСОБА_3 та спричиненні йому тяжких тілесних ушкоджень.

Однак як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні експерт ОСОБА_7, стверджував, що при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_1 розповідав, що бив потерпілого ОСОБА_3 (а.с. 246).

Не дивлячись на те, що показання експерта ОСОБА_7 були послідовні як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суд до уваги їх не взяв, у вироку не відобразив, своє рішення не мотивував, а тому правильність таких дій суду викликає сумнів.

Як увбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, будучи допитаним у ході досудового слідства, а потім і в судовому засіданні стверджував, що в той день був не один, а зі своїми знайомими: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які зайшли до ОСОБА_3 першими, і той дав їм за посівання по 2 гривні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 змінив свої показання та пояснював, що вони розійшлися на кільці с. Весела, а до ОСОБА_3 він пішов сам (а.с. 58-59, 231, 239).

Що це за особи, чи справді вони разом із ОСОБА_1 ходили посівати до ОСОБА_3, органи досудового слідства не з'ясовували і ніяких слідчих дій з цього приводу не проводили.

Залишив поза увагою ці пробіли слідства і суд.

Проте з'ясування цього питання, на думку колегії суддів, має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Iз показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що в той день він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої у будинку останнього, у якого на столі він також бачив значну кількість грошей (а.с. 274).

ОСОБА_4 факт наявності грошей у потерпілого заперечував, хоча підтвердив, що дійсно в той день вони разом випили велику кількість спиртного.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи наявності етилового спирту в крові та сечі ОСОБА_3 не виявлено (а.с. 23-25).

Ці висновки експертизи підтвердив у судовому засіданні й експерт ОСОБА_7

Наведене дає підстави сумніватись, у якому стані справді був ОСОБА_3 (тверезому чи нетверезому), коли його позбавили життя, і чи були у нього в той день гроші у великій кількості, які могли бачити ті, хто знаходився в нього вдома.

Для усунення пробілів слідства під час його нового проведення необхідно провести очні ставки між вказаними особами та взяти до уваги пояснення експерта, який підтвердив висновки судово-медичної експертизи.

Потребує розслідування і питання пов'зане з тим чи дійсно ОСОБА_4 їздив 14 січня 2005 року до своєї матері в інший район, де розповідав про обставини побиття ОСОБА_3

Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала пояснення ОСОБА_4 у цій частині і стверджувала, що у той день у ОСОБА_4 не було можливості поїхати в інший населений пункт, оскільки не ходив транспорт.

Це питання органами досудового слідства не досліджено.

Також не допитано матір ОСОБА_4 з цього приводу.

Поряд із цим викликає сумнів висновок органів досудового слідства, а потім і суду, яким чином ОСОБА_1 проник у будинок потерпілого.

ОСОБА_1 стверджував, що двері будинку ОСОБА_3 були відчинені, в той час як свідок ОСОБА_4 наполягав на тому, що двері будинку були зачинені, як завжди.

Таким чином, оскільки досудове та судове слідство по справі проведено однобічно і неповно, з суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на нове розслідування.

При новому розслідувані необхідно всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати наведені обставини, для чого потрібно провести зазначені, а при необхідності, й інші сл ідчі дії, та залежно від встановленого прийняти законне й обгрунтоване рішення.