Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Орлянської В.І. та Суржка А.В.,

за участю секретаря Гапона В.О.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015250000000244 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року, за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що судимості не мав, засуджено за частиною 2 статті 286 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2-4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 16 червня 2015 року о 12 годині 25 хвилин, керуючи саморобним мотоблоком (чотирьохколісний) із причепом без державних номерних знаків та рухаючись по вул. Чапаєва у с. Калинівка Городищенського району Черкаської області від села Носачів, в напрямку вул. Першотравнева, під час спуску на заокругленій ділянці дороги, в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не врахував дорожню обстановку,особливості вантажу, що перевозяться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, внаслідок чого допустив перекидання мотоблоку із причепом.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир цього мотоблоку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, від отриманих тяжких тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Переглядаючи вказаний вирок за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції 17 березня 2016 року ухвалив новий вирок, яким вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року в частині призначеного покарання скасовано.

Ухвалено визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вироку суду апеляційної інстанції шляхом звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки на підставі статті 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, захисник стверджує, що суд першої інстанції правильно врахував всі обставини для звільнення його підзахисного від відбування покарання з випробуванням, під час апеляційного розгляду не встановлено даних про його особу, які б негативно його характеризували, та обтяжуючих покарання обставин, а також вказується на відсутність цивільного позову у кримінальному провадження. Крім цього зазначає про те, що засуджений впродовж судового провадження просив вибачення у потерпілих, а твердження потерпілої щодо наявності в організмі малолітньої дитини етилового спирту не можуть впливати на законність вироку суду першої інстанції.

Також, захисник при обґрунтуванні істотного порушення вимог кримінального процесуального закону відмічає про невручення засудженому вироку суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за частиною 2 статті 286 КК України захисником не оспорюються та не заперечуються.

Доводи захисника щодо форми відбування засудженим призначеного покарання колегія суддів вважає неспроможними.

Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням та встановленням іспитового строку, враховував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, вчинив необережний злочин.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої, суд апеляційної інстанції вважав визначену судом першої інстанції форму відбування покарання надмірно м'якою, а висновки суду непереконливими з огляду на ступінь тяжкості кримінального провадження та наслідки від нього - настання смерті малолітньої особи.

Викладені судом апеляційної інстанції обставини знайшли своє підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження в касаційному порядку, а його висновки колегія суддів визнає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та наслідків від нього, визначена судом апеляційної інстанції форма відбування покарання відповідає принципам справедливості та індивідуалізації покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, наведені захисником у касаційній скарзі обставини не спростовують справедливість визначення засудженому форми відбування покарання, а не вручення засудженому вироку суду апеляційної інстанції не впливають на його законність та не може бути підставою для його зміни з огляду на його оскарження саме стороною захисту.

Сам же апеляційний розгляд проведений у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, а вирок апеляційного суду відповідає вимогам статті 420 КПК України.

Відтак, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирокАпеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.