Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I

суддів

Жука В.Г., Заголдного В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1та захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1судові рішення.

Вироком Калинінського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2005 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

на підставі ст. 89 КК України (2341-14) такого,

що не має судимості, -

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

За ч. 1 ст. 306, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317 КК України (2341-14) ОСОБА_1виправдано.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Вирішено питання про стягнення із засуджених судових витрат за проведення експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_1змінено, пом'якшено призначене йому покарання до 6 років позбавлення волі.

За викладених у вироку обставин, ОСОБА_1визнано винним у тому, що він у вересні - жовтні 2004 року, у м. Донецьку незаконно придбав, виготовив і зберігав з метою збуту та збув особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У касаційних скаргах:

-  засуджений ОСОБА_1 зазначає, що вирок щодо нього грунтується на суперечливих та недопустимих доказах, оперативні закупки проведені з порушенням закону, посилається на неповноту судового слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону, його вина у збуті наркотичних засобів не доведена, стверджує, що наркотики придбав для власного вживання, посилається на необгрунтованість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, просить вирок та ухвалу щодо нього змінити, перекваліфікувавши дії з ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) , не застосовувати додаткового покарання у виді конфіскації майна, чи вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

-  захисник ОСОБА_2 стверджує, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1в частині збуту ним наркотичних засобів сфальсифікована, обвинувачення грунтується на недопустимих доказах, посилається на неповноту судового слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону, зазначає, що докази по справі підтверджують лише вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) , а при застосуванні додаткового покарання у виді конфіскації майна не враховані певні обставини, просить, як убачається зі змісту скарги, вирок щодо останнього змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочину, за викладених у вироку обставин, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях під час досудового засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_3 про обставини збуту ними наркотичного засобу особі, яка проводила контрольну закупку, у тому числі про роль ОСОБА_1 у вчиненому. Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні підтвердила факт неодноразового придбання нею у вересні - жовтні 2004р. наркотичних засобів.

Згідно висновків судово-хімічних експертиз рідина у вилучених у ОСОБА_5 шприцах є особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм.

Крім того, висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1у вчиненні злочину, за який його засуджено підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6  та ОСОБА_7., даними протоколів виявлення та вилучення, очних ставок, обшуку за місцем проживання ОСОБА_1., висновку судової експертизи спеціальних хімічних речовин.

Зміні у судовому засіданні показань засудженим ОСОБА_1 дана правильна оцінка, як бажання уникнути відповідальності, оскільки ці показання суперечать сукупності інших здобутих по справі доказів.

Тому доводи у касаційних скаргах засудженого та захисника про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1з ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) є безпідставними.

Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1за ч. 2 ст. 307 КК України (2341-14) .

Доводи в скаргах про порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні слідчих дій та неповноту судового слідства були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 зі змінами, внесеними апеляційним судом, призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особи винного і стану його здоров'я.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 відмовити.