Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Кривенди О.В.,

суддів

Мороза М.А., Пошви Б.М.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 червня 2006 року, якою кримінальна справа про обвинувачення

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) , закрита на підставі ст. 46 КК України (2341-14) .

Як зазначено у постанові, 25 листопада 2005 року приблизно о 18-й годині, ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Опель", р.н. НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Леніна у м. Маріуполі, порушила п.п. 18.1, 18.4  Правил дорожнього руху та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що потерпілий помер 13 травня 2006 року. На думку прокурора, смерть ОСОБА_2 настала від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, а тому  ОСОБА_1 має бути притягнута до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) . Просить судове рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу  -  направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим, а кваліфікація її дій  за ч.1 ст. 286 КК України (2341-14) - правильною.

Як видно з матеріалів справи, за висновком судово-медичної експертизи № 137 від 9 лютого 2006 року, внаслідок ДТП  ОСОБА_2 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: закритий скалковий перелом верхньої третини кісток лівої гомілки зі зміщенням і шийки лівого плеча зі зміщенням (а.с. 19-20).

Iнших судово-медичних експертиз щодо тяжкості заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень під час досудового слідства чи в суді не проводилось і клопотань про це ніким з учасників судового розгляду не заявлялося.

У судовому засіданні, яке відбулося 22 червня 2006 року, суд, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення,  встановив, що ОСОБА_1 вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, відшкодувала ОСОБА_2 завдані збитки, примирилася з потерпілим, про що свідчить його нотаріально засвідчена заява від 24 березня 2006 року, та обгрунтовано звільнив її від кримінальної відповідальності, про що, як видно з протоколу судового засідання, просив і прокурор.

Отже, доводи касаційного подання що необхідності скасування судового рішення щодо ОСОБА_1 з посиланням на акт судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_2 від 31 липня 2007 року, який не був доказом в справі, і надісланий до суду майже через півроку після набрання постановою місцевого суду законної сили, колегія суддів вважає безпідставними.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області.