Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т.В., суддів Марчук Н.О., Орлянської В.І., за участю прокурора особи, щодо якої закрито кримінальну справу, Матюшевой О.В., ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 вересня 2016 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5

Цією постановою кримінальну справу щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 201 КК закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року, ст. 5 КК у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 201 КК, у зв'язку із декриміналізацією.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2013 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 було пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 201 КК у тому, що він, будучи ОСОБА_5, умисно за попередньою змовою групою осіб протягом листопада - грудня 2009 року та січня - червня 2010 року організував незаконне переміщення 179 бурових доліт із Республіки Польща в Україну через митний кордон України, загальною митною вартістю 2 645 070,60 грн, з приховуванням їх від митного контролю, вчиненого у великих розмірах.

Місцевий суд у судовому засіданні встановив, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" від 15 листопада 2011 року (4025-17) статтю 201 КК було викладено в новій редакції, відповідно до якої інкриміновані ОСОБА_5 дії вже не визнавалися злочином, вказаний злочин декриміналізовано, а за ці дії встановлено адміністративну відповідальність. Ураховуючи наведене, місцевий суд виніс рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 в цій частині.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд на підставі істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Скаржник зазначає, що місцевий суд усупереч ч. 3 ст. 6 КПК 1960 року не довів розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_5 у цій частині до кінця, не постановив виправдувального вироку, а закрив кримінальну справу на підставі відсутності в діянні його підзахисного складу злочину, чим порушив його право на захист, оскільки це не є реабілітуючою підставою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5, котрий підтримав скаргу свого захисника, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК закон, що скасовує або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності.

Вищевказаним Законом статтю 201 КК було викладено в новій редакції, відповідно до якої переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю не є кримінально караним діянням, тобто такі дії не визнаються злочином, вказаний злочин декриміналізовано, а за вищезазначені дії встановлено адміністративну відповідальність.

Досліджуючи матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням положень ст. 5 КК місцевий суд обґрунтовано закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 201 КК, через його декриміналізацію, що фактично є врегульованою кримінальним та кримінально-процесуальним законами відмовою держави в особі компетентних органів від обвинувачення.

Як убачається з аналізу кримінально-процесуального закону, у випадку закриття кримінальної справи у суді першої інстанції на підставі, визначеній у п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року, у зв'язку з декриміналізацією діяння, зокрема у кримінальних справах, кваліфікованих за ст. 201 КК, до набрання чинності зазначеним Законом від 15 листопада 2011 року, суд не доводить розгляду справи до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить постанову про закриття справи. Така підстава для закриття кримінальної справи не пов'язана зі встановленням фактичних обставин, що свідчать про відсутність у діянні особи складу злочину, а пов'язана зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.

Таким чином, скаржник не навів обґрунтованих аргументів стосовно неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення кримінально-процесуального закону при закритті кримінальної справи щодо ОСОБА_5 За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.