Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.,

суддів

Жука В.Г. і Заголдного В.В.,

за участю прокурора засудженого захисника

Брянцева В.Л.,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні 14 червня 2007 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1  на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2006 року та увалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2005 року.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2004 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше неодноразово  судимий, останній раз

28.10.2002 року вироком Світловодського

міського суду Кіровоградської області

з урахуванням наступних змін

за ч. 2 ст. 185, 71 КК України (2341-14) на

2 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого

22.10.2003 року умовно достроково

на 1 рік 2 місяці 1 день,

засуджено за ч. 2  ст. 309 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно  ОСОБА_1 призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладено певні обов'язки  згідно вимог ст. 76 КК України (2341-14) .

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 1.04.2004 року в районі зупинки громадського транспорту "Аврора" в м. Кременчуці незаконно придбав у невстановленої особи наркотичний засіб - опій ацетильований сухою вагою 0,103 г без мети збуту.

2.07.2004 року на цій же зупинці ОСОБА_1 повторно придбав у невстановленої особи наркотичний засіб - опій ацетильований сухою вагою 0,107 г без мети збуту.

На даний вирок була подана апеляція прокурора, який просив скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. На думку автора подання, районний суд  безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 75 КК України (2341-14) та звільнив його від відбування покарання.

Апеляційний суд задовольнив  апеляцію прокурора  і 17 травня 2006 року постановив  новий  вирок,  яким  вирок  Автозаводського  районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2004 року щодо ОСОБА_1 в частині  призначеного покарання скасував і призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України (2341-14) до призначеного покарання частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначив 2 роки  6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2005 року ОСОБА_1 змінено міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку та просить призначити йому покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі, а саме, застосувати ст. 75 КК України (2341-14) . Зазначає, що апеляційним судом були порушені його права на захист, оскільки справа розглядалася у його відсутності і йому нічого не було відомо про апеляцію прокурора. Його не було повідомлено належним чином про день розгляду справи, повісток для явки в судове засідання він не отримував. Зазначає, що не порушував обов'язки, покладені на нього вироком  Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2004 року, оскільки був працевлаштований на роботу в Кіровоградське відділення Київського реабілітаційного центру "Ваша перемога".

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, прокурора, який підтримав касаційні скарги частково та просив скасувати вирок у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 КПК України (1001-05) , якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого, він підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд. З матеріалів справи видно, що справа була розглянута без участі ОСОБА_1 в апеляційному суді.

Розгляд справи без участі засудженого в суді апеляційної інстанції є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і відповідно до ст. 398 КПК України (1001-05) є підставою для скасування вироку апеляційного суду, а тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Як видно із матеріалів справи, засудженому ОСОБА_1 неодноразово направлялись письмові повідомлення про день і час розгляду апеляції прокурора (а.с. 105-112), проте даних про його місцеперебування не було встановлено у зв'язку з чим ухвалою апеляційного суду від 15.03.2005 року був змінений запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту (а.с. 120-121).

Оскільки ОСОБА_1 умисно порушив правила підписки про невиїзд від 27.10.2004 р. (а.с. 86), то йому обгрунттовано було змінений запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту і в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

При новому апеляційному розгляді справи мають бути перевірені доводи касаційної скарги ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 задоволнити частково. Вирок колегії суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.  Ухвалу цього ж суду від 15 березня 2005 року  про зміну йому запобіжного заходу залишити без зміни без зміни.