299/2828/14-к Про заподіяння легких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті тривалих неприязних відносин до потерпілого - 27.09.2016 Прийняття

переглянула в судовому засіданні вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатськоїобласті від 26 лютого 2016 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 липня 2015 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Берегово Закарпатської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

За ч. 2 ст. 186 КК ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3- 15 000грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2016 року зазначений вирок змінено, на підставі ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, а в решті цей же вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 23 серпня 2012 року приблизно 0 23.00 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Mitsubsishi Outlander 2.4 I" номернийзнак НОМЕР_1, на відрізку автодороги "Берегово-Виноградів", між с. Четово Берегівського району та смт. Вилок Виноградівського району Закарпатської області, наздогнав автомобіль "AUDI А6", номерний знак Угорської Республіки НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, притиснув його автомобіль, у зв'язку з чим останній змушений був зупинити автомобіль на узбіччі дороги поблизу с. Перехрестя Виноградівського району.

Після цього, ОСОБА_2 на ґрунті тривалих неприязних відносин до ОСОБА_3, застосовуючи фізичне насильство, через відчинене вітрове скло водійських дверей вказаного вище автомобіля "AUDI А6", наніс його водію ОСОБА_3 два удари кулаком правої руки в область голови, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Внаслідок зазначеного зіткнення автомобілів з вини ОСОБА_2, пошкоджено вказаний вище автомобіль потерпілого ОСОБА_3, а саме ліву частину конструкції кузова, арку лівого заднього крила у вигляді деформації у передній нижній частині, а також зчісано лакофарбове покриття, деформовано пластмасову декоративну накладку у нижній частині дверцят; потерпілому ОСОБА_3 заподіяно майнову шкоду, пов'язану з відновлювальними роботами автомобіля в розмірі 7019 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить направити справу на новий судовий розгляд. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства. Стверджує, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв, а матеріали кримінального провадженняне містять доказів його винуватості. Вважає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та неправдивих показах потерпілого, які є неналежними і недопустимими доказами. Зазначає, що суд безпідставно не врахував покази свідків, які стверджували, що потерпілий ОСОБА_3 в'їхав в автомобіль ОСОБА_2, який був припаркований біля кафе дружиною останнього, а ОСОБА_2 дістався місця ДТП моторолером. Крім того, засуджений вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК та посилається на порушення територіальної підсудності. Зазначає про безпідставне стягнення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги засудженого та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 433 КПК до компетенції касаційного суду не належить перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Доводи засудженого про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному легкому тілесному ушкодженні місцевий суд зробив на підставі зібраних у кримінальному провадженні та детально досліджених у судовому засіданні доказів, у їх сукупності та взаємозв'язку.

Зокрема, винність засудженого обґрунтовується показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 про обставини побиття його засудженим ОСОБА_2 з яким він знайомий багато років та з яким склалися неприязні відносини; показаннями свідка ОСОБА_4, про те, що він знаходився в автомобілі потерпілого ОСОБА_3 в той час коли їх наздогнав та зупинився перед ними автомобіль з якого вийшов засуджений ОСОБА_2, який наніс потерпілому декілька ударів рукою в обличчя; показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що на відрізку дороги між с. Четово та с. Перехрестя автомобіль марки "Mitsubishi" переслідував автомобіль марки "Audi"; показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_7 про те, що вона здійснювала огляд потерпілого ОСОБА_3 в якого було виявлено синець під оком та садно на шиї.

Ці показання суд обґрунтовано взяв до уваги, оскільки вони є послідовними, узгоджуються з іншими доказами по справі, наведеними у вироку, в тому числі з актом судово-медичного обстеження № 270 відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця шкірних покровів нижньої повіки правого ока, садна шкірних покровів шиї по задній поверхні, які відносяться до легких тілесних пошкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, медичною документацією на ОСОБА_3, висновком експерта № 346, протоколами огляду місця події, якими зафіксовано характер механічних пошкоджень автомобілів засудженого та потерпілого, слідчого експерименту, які підтверджують, що саме автомобіль ОСОБА_2 здійснив наїзд на автомобіль потерпілого ОСОБА_3, іншими доказами.

Суд обґрунтовано, з наведенням належних мотивів, правильно відхилив доводи ОСОБА_2 про непричетність його до даного злочину, а також не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про те, що ОСОБА_2 за даних обставин не міг керувати вказаним автомобілем на відрізку автодороги "Берегово-Виноградів" та вчинити протиправні дії щодо потерпілого, які не були очевидцями події. Крім того, автомобіль ОСОБА_3 містить пошкодження передніх та задніх дверей знизу і зліва, а автомобіль ОСОБА_2 переднього бамперу справа та знизу, а також диску переднього колеса справа (т. 1, а.с. 37-48), що спростовує твердження засудженого про те, що саме потерпілий здійснив наїзд на припаркований автомобіль останнього.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК, у ньому наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винності ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, із зазначенням мотивів, із яких суд відкинув показання засудженого про його невинуватість.

Призначаючи покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК і призначив ОСОБА_2 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2, переглянув вирок суду першої інстанції та з наведенням ґрунтовних мотивів визнав його доводи про недоведеність вини безпідставними. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Також суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 49, ч.5 ст. 74 КК, правильно звільнив засудженого від покарання за ч.1 ст. 125 КК. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Рішення суду про стягнення з засудженого моральної шкоди також було предметом перевірки апеляційного суду та, оскільки, воно ухвалено у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України, апеляційний суд правильно визнав доводи засудженого у цій частині неспроможними.

Із матеріалів провадження убачається, що доводи касаційної скарги засудженого щодо порушення судом територіальної підсудності та про не відповідність обвинувального акту вимогам КПК (4651-17) є безпідставними, оскільки вони не узгоджуються з вищенаведеними доказами, якими суди обґрунтували доведеність вини засудженого у вчиненому злочині.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну судових рішень щодо ОСОБА_2, як то зазначено в касаційній скарзі, не встановлено.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.