Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Заголдного В.В. і Жука В.Г.

за участю прокурора

Мотюшевої О.В.

розглянувши в судовому засіданні 14 червня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 6 червня 2006 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

немаючу судимості,

за ст. 128 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) 510 грн. штрафу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 735 грн. 40 коп. матеріальної і 500 грн. моральної шкоди,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою в тому, що вона 28 вересня 2005 року під час сварки з ОСОБА_2, що відбувалася АДРЕСА_1, викрутила останній праву руку та через необережність зламала 4-й палець і пошкодила зв'язки міжфалангових суглобів 2-го, 3-го, 4-го і 5-го пальців правої кисті, чим спричинила потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2006 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що суд розглянув справу однобічно, неповно, взяв до уваги одні докази, а інші, які свідчать про її непричетність до злочину, безпідставно відхилив. Не погоджується ані з покаранням, ані з вирішенням цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка просила змінити вирок і ухвалу, звільнивши засуджену від покарання на підставі ст. 74 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_1 в заподіянні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведена.

Як убачається з показань потерпілої ОСОБА_2, 28 вересня 2005 року в ході конфлікту, що відбувався між нею та ОСОБА_1, остання викрутила їй руку і зламала палець. Аналогічними були показання потерпілої ОСОБА_2 під час очної ставки із засудженою.

Ці показання потерпілої знайшли підтвердження сукупністю всіх інших доказів у справі, в тому числі показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, тими даними, які містяться у протоколах огляду місця події та речових доказів, даними висновку судово-медичної експертизи про те, що у ОСОБА_2 виявлено закритий перелом основної фаланги 4-го пальця правої кисті зі зміщенням, пошкодження зв'язок міжфалангових суглобів 2-го, 3-го, 4-го і 5-го пальців правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та могли виникнути в час і за обставин, про які повідомила потерпіла.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. 128 КК України (2341-14) є правильною.

Цивільний позов у справі вирішено з дотриманням вимог діючого законодавства.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про призначення покарання засудженій.

Санкцією ст. 128 КК України (2341-14) передбачено покарання у виді громадських чи виправних робіт або обмеження волі. Всі зазначені види покарань згідно з вимогами ст. ст. 56, 57 і 61 КК України (2341-14) не застосовуються до осіб пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, проте суд призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) у виді штрафу, чим допустив помилку у застосуванні кримінального закону.

За таких обставин, ураховуючи, що ОСОБА_1 раніше не судима, позитивно характеризується, є ветераном праці, учасником Великої Вітчизняної Війни, інвалідом 2-ї групи, вчинила злочин невеликої тяжкості, колегія суддів вважає, що ця особа не є суспільно небезпечною, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) вона підлягає звільненню від покарання.

На підставі ч. 4 ст. 74 КК України (2341-14) та керуючись ст. ст. 7, 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1  задовольнити частково.

Вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 6 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного судом.

У решті вирок і ухвалу залишити без зміни.