Про незаконне придбання партії психотропної речовини на території Королівства Нідерландів та подальше її переміщення автомобільним транспортом через митний кордон України з приховуванням від митного контролю для подальшого збуту цієї речовини на території України - 27.09.2016 Прийняття

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Крещенка А. М., Леона О. І., при секретарі судового засідання за участю прокурора Холявчуку А. А., Жукова О. В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 22013200000000053 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 3 ст. 305 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;

за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_7 процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на необхідність призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна та конфіскацію психотропної речовини "амфетамін", як предмета контрабанди. Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 23 вересня 2014 року по 18 лютого 2015 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі згідно з ч. 5 ст. 72 КК України.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, навесні 2013 року, використовуючи технічні засоби зв'язку (мобільні телефони, "Skype"), з метою придбання і зберігання для подальшого збуту психотропної речовини - амфетаміну в особливо великому розмірі вступив у злочинну змову з раніше знайомим йому мешканцем Королівства Нідерландів, який називав себе ОСОБА_8, щодо незаконного придбання партії зазначеної психотропної речовини на території Королівства Нідерландів та подальшого її переміщення автомобільним транспортом через митний кордон України з приховуванням від митного контролю для отримання цієї речовини ОСОБА_7

На виконання такої домовленості невстановлена особа під іменем ОСОБА_8 придбав амфетамін в особливо великому розмірі, який помістив всередину CD-магнітоли та разом з іншими речами сформував у посилку, яку 02 червня 2013 року передав у м. Роттердам Королівства Нідерландів водію мікроавтобуса "Mercedes Benz Sprinter", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_9 для доставки в Україну і передачі ОСОБА_7 ОСОБА_9, не будучи обізнаним про дійсний вміст посилки, під видом особистих речей 04 червня 2013 року перевіз її зазначеним транспортним засобом із Королівства Нідерландів через митний кордон України в пункті пропуску "Ягодин" (Волинська область) до м. Києва, де 06 червня 2013 року передав посилку своєму роботодавцю ОСОБА_10, а останній, також не знаючи про вміст посилки, того ж дня відправив її ОСОБА_7 в м. Херсон кур'єрською службою "Автолюкс".

07 червня 2013 року ОСОБА_7 в м. Херсоні отримав цю посилку з психотропною речовиною та приніс її до місця свого тимчасового проживання в квартиру АДРЕСА_1, де став зберігати з метою збуту амфетамін масою 19,2612 г до моменту його вилучення працівниками міліції 15 червня 2013 року.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно зарахував у строк відбування покарання ОСОБА_7 термін його утримання під вартою з 23 вересня 2014 року по 18 лютого 2015 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, не врахувавши, що останній у цей період часу відбував призначене покарання за вироком Апеляційного суду Сумської області від 23 вересня 2014 року.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглянуте з порушенням правил територіальної підсудності; суд першої інстанції порушив вимоги ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотань та обґрунтував вирок недопустимими доказами і припущеннями. Крім того, суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, зазначивши про його попередню змову із невстановленою особою, та взагалі не перевіряв наявності в матеріалах провадження відповідних ухвал слідчих суддів на проведення негласних (розшукових) слідчих дій, а апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України передбачено, що у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду має містити аналіз доказів і докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляційних скарг і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон. Ухвала, що не містить вмотивованих висновків на доводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді цього провадження наведених вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6, не погодившись із вироком місцевого суду, подали апеляційні скарги, в яких порушували питання про скасування вироку місцевого суду і призначення нового розгляду справи у суді першої інстанції.

У своїй ухвалі апеляційний суд не виклав усіх доводів засудженого та його захисника, наведених в апеляційних скаргах, і, залишаючи скарги без задоволення, усупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином її не мотивував, не навів ґрунтовного аналізу доводів поданих апеляцій, не співставив наявні у провадженні докази, не надав відповіді на посилання щодо порушення під час розгляду кримінального провадження правил територіальної підсудності; обґрунтування винуватості ОСОБА_7 доказами, зібраними з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону (зокрема, протоколом обшуку від 15 червня 2013 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 18 вересня 2013 року); недослідження у судовому засіданні речових доказів; недоведеності ваги вилученої психотропної речовини; безпідставності відхилення клопотань про направлення запиту про міжнародно-правову допомогу з метою допиту у встановленому законом порядку ОСОБА_8 та призначення додаткової судово-хімічної експертизи психотропної речовини, не навів мотивів, із яких ці та інші доводи апеляцій захисника і засудженого визнані необґрунтованими, а щодо правильності висновків суду першої інстанції обмежився загальними фразами.

Таким чином, апеляційний суд належним чином не розглянув доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 і передчасно погодився з висновком місцевого суду стосовно доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильності призначеного покарання.

Крім того, в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції не зазначено жодних мотивів прийнятого рішення щодо зарахування у строк відбування покарання ОСОБА_7 терміну його утримання під вартою з 23 вересня 2014 року по 18 лютого 2015 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, на що обґрунтовано посилається у касаційній скарзі прокурор.

За таких обставин ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7 не можна визнати законною й обґрунтованою, оскільки вона постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування.