5-2198км07 Про вчинення розбійного нападу - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянку України,

інваліда 2-ої групи,

раніше судиму 15 жовтня 2001 року за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 313 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, яка померла 01 лютого 2004 року,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , а справу щодо неї закрито у зв'язку з її смертю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2006 року вирок залишено без зміни.

Апеляційним судом м. Києва постановлені окремі ухвали від 07 листопада 2006 року з приводу порушень кримінально-процесуального закону, допущених суддею Солом'янського районного суду м. Києва Губко А.О. при розгляді справи, та про виявленні порушення кримінально-процесуального закону та Закону України "Про попереднє ув'язнення" (3352-12) , допущені під час досудового слідства.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона за попередньою змовою зі ОСОБА_2, яка засуджена за цей же злочин вироком Солом'янського районного суду від 20 травня 2003 року, з метою заволодіння чужим майном, 07 листопада 2002 року приблизно о 21 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в під'їзді будинку АДРЕСА_1 вчинила розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3.

При цьому ОСОБА_2 ногою нанесла удар по ногам потерпілої, від чого остання впала. ОСОБА_2 сіла на неї зверху та лівою рукою схопила за горло і почала душити, наносячи їй правою рукою удари по голові та тулубу. У цей час ОСОБА_1 також почала наносити удари ОСОБА_3 ногами по тілу. Під час застосування насильства потерпіла декілька разів втрачала свідомість. Подолавши опір потерпілої, ОСОБА_1, діючи узгоджено зі ОСОБА_2, зняла з пальця ОСОБА_3 обручку вартістю 600 грн. та заволоділа її ключем від квартири, а ОСОБА_2, обшукавши кишені потерпілої, відкрито заволоділа її мобільним телефоном "Самсунг 210", футляром від нього та чіп-картою загальною вартістю 1 150 грн.

Насильницькими діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я на строк не більше 6 днів.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення норм кримінально-процесуального закону та недоведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, просять судові рішення щодо останньої скасувати, а кримінальну справу провадженням закрити з реабілітуючих підстав.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора, яка вважала судові рішення щодо ОСОБА_1 законними та обгрунтованими, перевіривши матеріали справи і, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1001-05) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює ці докази на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи судом не були виконані, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, належним чином не з'ясовані, а тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Так, на обгрунтування висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд послався на показання потерпілої ОСОБА_3 на досудовому слідстві, показання свідка ОСОБА_6, яка була очевидцем злочину і вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка разом зі ОСОБА_2 вчинила напад на потерпілу, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили факт знайомства ОСОБА_2 з ОСОБА_1, яку вони знали як особу на ім'я "IНФОРМАЦIЯ_2" та пояснення ОСОБА_7 про перебування 07 листопада 2002 року після 21 години "IНФОРМАЦIЯ_2" у квартирі, де проживала ОСОБА_2, дані судово-медичних експертиз, дані вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2003 року, яким ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 себе винними ніколи не визнавали, заперечували факт свого знайомства та перебування останньої в день подій у квартирі ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_2 не оспорювала той факт, що знайома з потерпілою ОСОБА_3 і що остання 07 листопада 2002 року разом із якоюсь незнайомою жінкою приходила до її квартири.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3 на наступний після подій день 08 листопада 2002 року лікарям швидкої допомоги заявила, що її побила знайома ОСОБА_1(т. 3 а. с. 340), що підтверджується і даними рапорту помічника чергового Солом'янського РУГУ від 09 листопада 2002 року (т. 1 а. с. 18); через день при судово-медичному обстеженні 09 листопада 2002 року вказала, що її побили знайома та незнайома жінки (т. 2 а. с. 39), а у заяві від 15 листопада 2002 року зазначила конкретні дані цих осіб, вказавши, що це була ОСОБА_2 та ОСОБА_1(т. 1 а. с. 19), підтвердивши це в подальшому при допиті в якості потерпілої та під час очної ставки з ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_3 жодного разу не описувала зовнішність незнайомої жінки, впізнання ОСОБА_1 потерпілою не проводилось та остання не пояснювала, звідки їй стало відомо прізвище ОСОБА_1.

На ці суперечності у показаннях потерпілої ОСОБА_3 була звернута увага в ухвалі апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2003 року, яким вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 27 серпня 2003 року щодо ОСОБА_1 був скасований, а справа направлена на додаткове розслідування (т. 1 а. с. 395-399).

Незважаючи на це, суд першої інстанції при повторному розгляді справи знову послався на ці показання потерпілої, не давши при цьому жодної оцінки наявним у них суперечностям щодо кількості нападників та їх осіб.

Це ж стосується і показань свідка ОСОБА_6, яка при першому допиті 19 листопада 2002 року, вказуючи, що на ОСОБА_3 напали незнайомі їй дві жінки, не описуючи при цьому їх зовнішність, одразу ж назвала прізвища та ім'я цих жінок - ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 заявила, що на досудовому слідстві її викликали для допиту та завели в кабінет жінку, яку вона впізнала. Це була ОСОБА_1, і відбувалося це у присутності захисника останньої. Як убачається з матеріалів справи, ці події могли мати місце 11 липня 2003 року під час очної ставки свідка ОСОБА_6 з ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 45-48, т. 3 а. с. 176-183). Однак окремого протоколу впізнання свідком підозрюваної ОСОБА_1 слідчим не складалось.

Отже, суд належним чином не з'ясував питання, звідки свідок ОСОБА_6 станом на 19 листопада 2002 року знала прізвище незнайомої їй жінки - ОСОБА_1, та не дав цій обставині ніякої оцінки.

З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при судовому розгляді справи вбачається, що вони добре знали жінку на ім'я "IНФОРМАЦIЯ_2", яка зловживала спиртними напоями, підтримувала дружні стосунки зі ОСОБА_2, та яка, згідно з поясненнями ОСОБА_7, 07 листопада 2002 року після 21 години перебувала у квартирі ОСОБА_2 При цьому, описуючи зовнішність "IНФОРМАЦIЯ_2", її місце проживання та заняття, зазначені свідки вказували, що у неї світле, рідке, пряме волосся; що проживала вона з тіткою (матір'ю) та співмешканцем АДРЕСА_2 (кв. 42, 44); працювала медсестрою. Про те, що прізвище "IНФОРМАЦIЯ_2" - ОСОБА_1 свідок ОСОБА_8 дізналася під час досудового слідства від ОСОБА_6 та ОСОБА_3; свідок ОСОБА_7- від ОСОБА_6, а свідок ОСОБА_9 - від слідчого (т. 2 а. с. 309-313, т. 3 а. с. 64-65, 148-151).

Разом із цим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з листопада 2001 року проживала одна АДРЕСА_1(т. 1 а. с. 69); мала густе, кучеряве, темно-каштанове (руде) волосся (т. 3 а. с. 172-175, 302-305, т. 1 а. с. 31).

При пред'явленні у судовому засіданні свідкам ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9 та ОСОБА_8 фотознімків із зображенням ОСОБА_1 вони не змогли її впізнати (т. 3 а. с. 185-186).

За таких обставин, суд зобов'язаний був у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України (1001-05) , дати доручення органу, який проводив розслідування, перевірити наведені свідками дані шодо особи на ім'я "IНФОРМАЦIЯ_2" та допитати з цього приводу ОСОБА_2, після чого дати отриманим даним належну оцінку.

Таким чином, висновок суду про те, що ОСОБА_1 та "IНФОРМАЦIЯ_2" є однією і тією ж особою, є передчасним і підлягає ретельній перевірці під час нового судового розгляду, під час якого також слід з'ясувати у свідка ОСОБА_6 коли, при яких обставинах та від кого їй стало відомо прізвище ОСОБА_1; вжити щодо явки у судове засідання потерпілої ОСОБА_3, усунути суперечності у її показаннях, а при неможливості допиту потерпілої у суді, дати цим суперечностям належну оцінку; витребувати та долучити до матеріалів справи дані щодо потерпілої.

Крім цього, заперечуючи свою причетність до вчинення злочину, ОСОБА_1 заявляла, що матеріали справи щодо неї сфальшовані працівниками міліції у зв'язку з тим, що вона відмовила працівникам відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у співпраці по виявленню осіб, які займаються незаконними діями з наркотичними засобами.

Ці обставини також залишені поза увагою суду, хоча мають значення для перевірки доводів захисників щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення злочину.

За таких обставин, суду у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України (1001-05) , належить перевірити, чи працювали вказані особи в органах міліції; чи були вони знайомі з ОСОБА_1, якщо так, то з якого часу, і характер їх відносин з останньою.

Крім цього, з метою перевірки суперечливих даних щодо поведінки та способу життя ОСОБА_1 необхідно витребувати з ВКВI Солом'янського району м. Києва матеріали по здійсненню нагляду за відбуттям покарання ОСОБА_1 з 01 грудня 2001 року до 03 квітня 2003 року, які дослідити у судовому засіданні та дати отриманим даним належну оцінку.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, між висновком судово-медичної експертизи (т. 1 а. с. 29-30) та даними, які містяться у висновках спеціаліста в області судової медицини (т. 1 а. с. 344-349) існують суттєві суперечності щодо характеру та наслідків застосованого до потерпілої ОСОБА_3 насильства, що, у свою чергу, впливає на правильність юридичної оцінки дій винуватих у її побитті осіб.

За таких обставин, суду належить призначити та провести по справі повторну судово-медичну експертизу для усунення вказаних суперечностей.

Таким чином, суд першої інстанції допустив таку неповноту з'ясування обставин справи, яка істотно вплинула на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку суду й направлення справи на новий судовий розгляд.

Крім цього, суд, визнавши ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) всупереч вимогам кримінально-процесуального закону закрив відносно неї кримінальну справу у зв'язку зі смертю, зазначивши про це у резолютивній частині вироку, хоча закриття справи можливе тільки постановою (ухвалою) суду, а у разі постановлення вироку особа може бути за певних обставин звільнена від покарання.

При новому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку, перевірити й інші доводи захисників ОСОБА_1, та на підставі цього вирішити питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1, а також наявність або відсутність у її діях складу інкримінованого їй злочину, прийнявши по справі законне та обгрунтоване рішення.

Оскільки апеляційна інстанція не звернула уваги на порушення норм кримінально-процесуального законодавства, допущені судом першої інстанції, не усунула порушень закону і залишила вирок без зміни, то ухвала апеляційної інстанції і постановлені апеляційним судом окремі ухвали також підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1, а також окремі ухвали апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2006 року с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.