Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є. Б., суддів: Квасневської Н. Д., Сахна Р. І.,при секретарі судового засідання за участю прокурора Бражнику М. В., Жукова О. В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015020010004498 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року,

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз вироком цього ж суду від 08.10.2013 року за ч. 1 ст. 309, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, о 14 год. 50 хв. 07 вересня 2015 року на ринку "Привокзальний № 1" на площі Героїв Сталінграду, 1 у м. Вінниці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно наніс ОСОБА_8 один удар долонею руки по обличчю, а коли остання впала - ще по одному удару ногою в живіт і по лівому ліктьовому суглобу, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень щодо нього та призначення йому покарання у виді штрафу. Зазначає, що йому визначено надто суворе покарання, оскільки судами не повною мірою враховано, що він визнав вину, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілою і відшкодував заподіяну їй шкоду. Крім того, позбавлення волі фактично не дасть йому можливості піклуватися про хвору матір.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковомузадоволеннюз таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Посилання засудженого на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (є злочином невеликої тяжкості), особу винного (раніше судимий, на шлях виправлення не став і вчинив новий умисний злочин у період іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває), обставини, що пом'якшують покарання (повне визнання вини і добровільне відшкодування завданої шкоди), обставину, що обтяжує покарання (рецидив злочинів), та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд правильно призначив ОСОБА_6 покарання на підставі статей 71, 72 КК України за сукупністю вироків.

Апеляційний суд переглянув це кримінальне провадження і виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо засудженого законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою і відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи конкретні обставини провадження, а також те, що ОСОБА_6 вчинив злочин у період іспитового строку, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення засудженому покарання, про що порушується питання у його касаційній скарзі.

Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_6 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного йому покарання, вона в цій частині задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень, у провадженні не встановлено.

Разом із тим суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині свого рішення помилково вказав на врахування судом першої інстанції такої обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_6, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки при ухваленні вироку щодо останнього судом першої інстанції обставиною, що обтяжує покарання засудженого, вірно враховано лише рецидив злочинів.

Отже, ухвалу апеляційного суду належить змінити та виключити з її мотивувальної частини посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_6, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.