Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Мороза М.А., Крижановського В.Я., Слинька С. С.,

розглянувши у судовому засіданні 26 вересня 2016 року у м. Києві касаційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року,

Зазначеним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Носівка Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, неодноразово судимого, востаннє 16.03.2015 року за ч. 1 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 153 КК - на строк 5 років, за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років,за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 8 років з конфіскацією майна, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк 8 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с.Воробївка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, неодноразово судимого, востаннє 06.10.2010 року за ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки 4 дні позбавлення волі, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 153 КК - на строк 3 роки,за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років з конфіскацією Ѕ майна, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією Ѕ всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі за злочини проти власності та статевої свободи й недоторканості особи, вчинив у м. Чернігові нові злочини за викладених у вироку обставин.

Так, ОСОБА_5 відкрито викрав 20 квітня 2015 року майно ОСОБА_7 вартістю 785 грн, а 11 травня 2015 року - майно ОСОБА_8 вартістю 2 895 грн.

03 травня 2015 року ОСОБА_5, використовуючи маску з метою уникнення впізнання, вчинив розбійний напад на ОСОБА_9, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, приставив ніж до шиї, заподіявши легке тілесне ушкодження у вигляді поверхневої різаної рани шиї, та заволодів її майном вартістю 3 789 грн.

06 травня 2015 року ОСОБА_5, використовуючи маску з метою уникнення впізнання, вчинив розбійний напад на ОСОБА_10, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої, накинув на шию потерпілої мотузку та здавив її, після чого заволодів її майном вартістю 13 115 грн.

26 травня 2015 року ОСОБА_5, використовуючи маску з метою уникнення впізнання, вчинив розбійний напад на ОСОБА_11, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої, накинув на шию потерпілої мотузку та здавив її, після чого заволодів її майном вартістю 1 030 грн.

22 липня 2015 року ОСОБА_5, використовуючи маску з метою уникнення впізнання, вчинив розбійний напад на ОСОБА_12, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, приставив до її тулуба ніж, та заволодів її майном вартістю 20 500 грн.

29 липня 2015 року ОСОБА_5, використовуючи маску з метою уникнення впізнання, вчинив розбійний напад на ОСОБА_13, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, тримаючи в руках ніж та погрожуючи ним, заволодів її майном вартістю 6 650 грн.

01 серпня 2015 року ОСОБА_5, використовуючи маску з метою уникнення впізнання, вчинив розбійний напад на ОСОБА_14, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, тримаючи в руках ніж та погрожуючи ним, заволодів її майном вартістю 4 555 грн.

30 серпня 2015 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, використовуючи маски з метою уникнення впізнання, вчинили розбійний напад на ОСОБА_15, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, а саме ОСОБА_5 тримав в руках ніж та погрожував ним, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи її майном вартістю 1 850 грн.

Після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_15 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 групою осіб, застосовуючи насильство та погрожуючи ОСОБА_15 ножем, задовольнили статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість призначеного покарання. Зазначає, що дії ОСОБА_5 за епізодами незаконного заволодіння майна потерпілих слід кваліфікувати як грабіж, оскільки насильство, небезпечного для їх життя та здоров'я він не застосовував. Вважає покарання занадто суворим, призначеним без урахування усіх пом'якшуючих обставин. Просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК та пом'якшити покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Заперечує свою винуватість за ст. 153 КК. Стверджує, що ОСОБА_5 лише тримав у руці ніж, а не погрожував ним, тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 вони не завдавали, а тому його дії слід кваліфікувати не за ч. 2 ст. 187 КК, а за ч. 2 ст. 186 КК. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарг та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності ретельно досліджених судом доказів, яким дана належна оцінка.

Зокрема, висновок суду про винуватість засуджених у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та погроз, що оскаржує у скарзі засуджений ОСОБА_6, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_15, свідка ОСОБА_16, даними протоколів огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5, висновками експерта та іншими доказами, які узгоджуються між собою.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_5 за епізодами незаконного заволодіння майна потерпілих суд дійшов вірного висновку про те, що він вчинив розбійні напади на потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із застосуванням насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, оскільки накидання мотузки та здавлювання шиї створює реальну небезпеку для життя незалежно від того, що видиме тілесне ушкодження - слід від удавки не тягне за собою розладу здоров'я. Також він вчинив розбійні напади на потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та за попередньою змовою з ОСОБА_6 - на ОСОБА_15, з погрозою застосування насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, оскільки демонстрація ножа сприймалася потерпілими як загроза життю та здоров'ю і вони не перешкоджали заволодінню майном або передавали його особисто. ОСОБА_6 хоча і не мав в руках ножа, однак не заперечував проти його використання ОСОБА_5 та скористався результатом його наявності для заволодіння майном потерпілої.

Тому доводи у скаргах про неправильну кваліфікацію дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК є безпідставними.

Також є необґрунтованими доводи у скарзі захисника про суворість покарання, призначеного ОСОБА_5 Як видно з вироку, суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та дані про особу винного. Зокрема, пом'якшуючими покарання обставинами суд визнав часткове визнання вини, явки з повинною та сприяння розкриттю частини корисливих злочинів, обтяжуючих покарання обставин не встановлено. Також суд врахував, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово судимий, у тому числі за злочини проти власності та статевої свободи й недоторканості особи, однак на шлях виправлення не став і вчинив велику кількість епізодів аналогічних злочинів.

Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, обране судом ОСОБА_5 покарання є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Зі змісту скарг убачається, що засудженим та захисником не наведено належним чином умотивованих, переконливих доводів на обґрунтування того, що у провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або що призначене покарання є явно несправедливим, з урахуванням положень статей 412 - 414 КПК.

Доводи, наведені засудженим та його захисником в апеляційних скаргах, за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, їх належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, з касаційних скарг та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.