Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Щепоткіної В.В., суддів: Шибко Л.В., Кравченка С.І., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Коломийцевої Г.О., яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року у кримінальному провадженні № 120150000000400 щодо ОСОБА_4,

Вироком Московського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2016 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Московського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого за відбуттям строку покарання, засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 14 травня 2015 року близько 01 години, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли між ним та ОСОБА_5, з метою вбивства завдав останньому удар клинком невстановленого в ході слідства ножа у ліву половину грудної клітини, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі необхідні, на його думку дії, спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_5, проте не довів свій злочинний умисел до кінця через те, що раніше знайомий потерпілому ОСОБА_6, який був присутній під час вказаних подій, бажаючи припинити протиправні дії ОСОБА_4, вчинив йому фізичний опір, а суспільно-небезпечний наслідок у виді смерті ОСОБА_5 не настав завдяки своєчасно наданій йому медичній допомозі.

Крім того, перебуваючи у тому ж місці і в той же час ОСОБА_4 умисно наніс потерпілому ОСОБА_6, який з метою припинення його злочинних дій, спрямованих на заподіяння смерті ОСОБА_5, повалив ОСОБА_4 на землю, удар клинком невстановленого слідством ножа у ліве передпліччя, заподіявши ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років є м'яким. Вказує, що прокурор наполягав на призначенні ОСОБА_4 покарання за цей злочин у виді 9 років позбавлення волі, проте доводи прокурора не отримали належної оцінки апеляційного суду, який необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається із доданих до касаційної скарги копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, який є особливо тяжким, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, проте висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив більш тяжкий злочин, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину, відсутність обставин, що його пом'якшують, а тому з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років у межах санкції відповідної норми.

Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років у касаційній скарзі прокурора не наведено, у зв'язку з чим підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та доданих до неї копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.