Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Мороза М. А., при секретарі за участю прокурора Асановій Є. С., Вергізової Л. А. розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020300000208

від 28 серпня 2014 року, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2016 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, березня місяця, 23 дня, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За вироком Тростянецького районного суду Вінницької області

від 02 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Оскаржуваною ухвалою вирок районного суду змінено та постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У іншій частині вирок районного суду залишено без змін.

Згідно із судовими рішеннями ОСОБА_6 визнано винуватим

у тому, що він 07 серпня 2014 року приблизно о 21.30 год., керуючи автомобілем "ВАЗ-2108", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна у с. Летківці Тростянецького району Вінницької області, поряд із будівлею сільської ради, порушив вимоги пунктів 2.9 "а", 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не переконавшись у безпечності маневру, змінив напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоблоком "Зубр" із причепом.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоблока ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир цього ж мотоблоку ОСОБА_8 - тяжкі та середньої тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі винного внаслідок м'якості, що, на думку прокурора, полягає у безпідставному незастосуванні додаткового покарання та порушенні судом положень ст. 419 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 надіслав заперечення, у якому наполягав на справедливості оскаржуваного судового рішення і звертав увагу суду також на порушення Правил дорожнього руху України водієм мотоблока.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами виявилися обгрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, урахував фактичні обставини протиправного діяння, тяжкість кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання засудженого.

Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого, а обставиною, що його обтяжує, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, суд взяв до уваги позицію потерпілих щодо призначення винному покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, й поведінку винного протягом досудового розслідування та судового розгляду провадження.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті КК України (2341-14) , а також дійшов висновку, що до винного можна застосувати ст. 75 цього Кодексу і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання й обґрунтованість рішення

про застосування ст. 75 КК України, в цілому погодився з рішенням суду першої інстанції, за виключенням призначення винному додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, врахував, що право керувати транспортними засобами надавало винному можливість працювати трактористом-механізатором та отримувати відповідну заробітну плату, а це з урахуванням того, що на його утриманні перебувають дружина та малолітній син, ІНФОРМАЦІЯ_3, є важливим. До того ж, суд апеляційної інстанції встановив, що за місцем роботи винний також характеризується виключно позитивно.

Крім того, відповідно до постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2014 року ОСОБА_6 було позбавлено права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що на час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло більше двох років і протягом цього періоду ОСОБА_6 ні в чому осудному помічений не був, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення районного суду в частині призначення додаткового покарання.

Разом із тим, з огляду на фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, вчинення цього правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, його наслідки, а також на мету покарання, яка несе в собі не тільки недопущення вчинення нових злочинів винними, а й попередження неправомірної поведінки інших осіб, рішення апеляційного суду про не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, не можна вважати обґрунтованим і справедливим.

Крім того, відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з рішення апеляційного суду, зазначених вимог закону в цій справі належним чином не було виконано.

Із матеріалів кримінального провадження видно, що прокурор, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, також подав на нього апеляційну скаргу, у якій стверджував про неправильне застосування положень ст. 75 КК України, вважаючи, що засудженого було звільнено від відбування основного та додаткового покарання.

Однак апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи скаргу прокурора без задоволення, не надав вичерпної відповіді про те, з яких підстав, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені у них доводи неспроможними.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень, оскільки, змінивши вирок районного суду в частині призначеного покарання, взагалі не застосував положень ст. 75 КК України, про що жодна із сторін кримінального провадження у своїх апеляційних скаргах не просила.

При цьому, фактично погіршивши становище засудженого, апеляційний суд прийняв своє рішення у формі ухвали, а не у формі вироку, як це передбачено процесуальним законом.

Таким чином, з огляду на наведене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі прокурора та засудженого, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.