Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Вільгушинського М. Й. і Наставного В. В., за участю прокурора при секретарі Дронової І. С., Асановій Є. С.,

розглянувши в судовому засіданні 22 вересня 2016 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 9 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 червня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 червня 2014 року і ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року вирок щодо засудженого змінено, виключено із мотивувальної частини посилання суду на протокол огляду місця події від 5 серпня 2014 року та постанову про визнання речовим доказом від 5 серпня 2014 року як на докази. У решті вирок щодо засудженого залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те,що він 30 липня 2014 року близько 13 години, перебуваючи біля будинку по вулиці Желєзняка, 84 в м. Таврійську Херсонської області, незаконно заволодів транспортним засобом - мопедом "Ямаха Джок Артистик", в результаті чого потерпілому ОСОБА_9 спричинив шкоду на суму 4 000 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки потерпілий за власною волею передав ОСОБА_7 мопед. Крім того, вважає, судом апеляційної інстанції доводи належним чином не перевірено, не зазначено підстави через які апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а доводи апеляції - безпідставними.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є правильним.

Сам засуджений під час судового розгляду не заперечував, що взяв у ОСОБА_9 мопед та не повернув його потерпілому, з причин, які від нього не залежали, однак умислу на заволодіння мопедом не мав.

Потерпілий ОСОБА_9 зазначав, що у нього ОСОБА_7 попросив дати йому мопед для поїздки у власних справах і пообіцяв через 10 хвилин його повернути, однак, після сплину часу мопед не повернув та про місцезнаходження не повідомив, що змусило його звернутися до правоохоронних органів.

Із показань свідка ОСОБА_10 убачається, що 31 липня 2014 року близько 01:10 год до нього приїхав ОСОБА_7 на мопеді чорного кольору та сказав, що мопед йому передали в рахунок грошового боргу, і він хоче його продати за 1500 грн, а як для нього, то за 1000 грн. Наступного для ОСОБА_7 пішов без попередження, а мопед залишив у нього.

Доводи касаційної скарги про відсутність в діях кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки згідно правової позиції відображеної у постанові від 21 січня 2016 року Верховного Суду України по справі № 5-365кс15, заволодіння транспортним засобом (пункт 1 примітки до статті 289 КК) може бути вчинене будь-яким способом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою. Ця норма є спеціальною, а тому має перевагу над загальною нормою, яка, зокрема, міститься у статті 190 КК.

Отже, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про його особу та пом'якшуючих покарання обставин. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи, наведенні у касаційній скарзі захисника, аналогічні доводам апеляційної скарги, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та вони обґрунтовано визнанні безпідставними, і суд 2-ї інстанції навів у ухвалі переконливі мотиви прийнятого рішення.

Із таким висновком погоджується колегія суддів і не знаходить підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7, як про це ставить питання у касаційній скарзі захисник.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 434- 436 КПК України суд,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 9 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року щодо засудженого ОСОБА_7 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.