Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів Вільгушинського М. Й., Слинька С. С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Пучка В. Д., засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року,

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 у частині призначеного покарання скасовано, ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Як убачається з аналогічних за змістом касаційних скарг, представник потерпілих Пучко В. Д. і засуджений ОСОБА_4 порушують питання про зміну вироку апеляційного суду щодо останнього, зменшення строку призначеного покарання до мінімального та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. 427 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу із вказівкою на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Так, обґрунтовуючи вимоги касаційних скарг представник потерпілих Пучко В. Д., засуджений ОСОБА_4 посилаються на неправильне застосування закону України, однак не зазначають який саме закон було порушено судом апеляційної інстанції та в чому таке порушення полягало.

Також у касаційних скаргах не наведено чітких доводів на обґрунтування незаконності чи необґрунтованості судового рішення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді може бути лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.

Разом з цим, у касаційних скаргах представник потерпілих Пучко В. Д. і засуджений ОСОБА_4 хоча фактично і зазначають про правильність висновків місцевого суду щодо можливості звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, однак не наводить конкретних доводів та відповідних аргументів на підтвердження своєї позиції.

У зв'язку з наведеним касаційні скарги представника потерпілих Пучка В. Д., засудженого ОСОБА_4 підлягають залишенню без руху із наданням строку для усунення вищевказаних недоліків.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України,

Касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Пучка В. Д., засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху та надати їм для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційні скарги будуть повернуті особам, що їх подали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.