Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Федченка О.С.,

суддів

Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1..

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 308 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- за ч.2 ст. 309 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винуватим у вчиненні викрадення наркотичних засобів, незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів без мети збуту, вчинених повторно за таких обставин.

У липні 2006 року в с. Наріжжя Семенівського району Полтавської області ОСОБА_1 викрав з присадибної ділянки потерпілої ОСОБА_2 16 рослин маку, які незаконно переніс у своє господарство, де відділив від рослин маку головки, з яких за допомогою леза зібрав на бинти особливо небезпечний наркотичний засіб - опій; коробочки вагою 576 гр. та решту частин маку - стебла, листя, корені вагою 213 гр. у перерахунку на суху речовину, які є наркотичним засобом - маковою соломкою, незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Полтавської області, не оспорюючи правильність засудження ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 308 КК України (2341-14) , вказує про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1. за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) за ознакою повторності та вважає необхідним кваліфікувати його дії в цій частині за ч.1 ст. 309 КК України (2341-14) . Також посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання у виді штрафу тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів та даним про його особу. Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1., а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на часткове підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у викраденні наркотичних засобів і кваліфікація його дій за ч.1 ст. 308 КК України (2341-14) , як і доведеність вчинення ним незаконного придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у касаційному поданні не заперечуються.

На досудовому слідстві дії ОСОБА_1. були кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) як незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту особою, яка вчинила злочин, передбачений ст.308 КК України (2341-14) .

Однак, засуджуючи ОСОБА_1. за ч.2 ст. 309 КК України (2341-14) , суд у вироку його дії за зазначеною кваліфікуючою ознакою не кваліфікував, що не було оскарженим в апеляційному та касаційному порядку.

У той же час суд у вироку, кваліфікуючи дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) , послався на наявність в його діях по виготовленню, придбанню, зберіганню наркотичних засобів без мети збуту кваліфікуючої ознаки - повторності вчинення цих дій, хоча за ознакою повторності обвинувачення ОСОБА_1 не пред'являлось, чим суд вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає можливим вирок суду щодо ОСОБА_1. змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 309 КК України (2341-14) на ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) , виключивши з вироку ознаку повторності цих дій, як про це і зазначає прокурор у касаційному поданні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) урахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані, що характеризують особу засудженого, зокрема, те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, проживає з матір'ю, має на утриманні малолітню дитину, пом'якшуючі його покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому це покарання не можна вважати таким, що не відповідає тяжкості злочинів та даним про особу засудженого.

Крім того, як убачається з тексту касаційного подання прокурора, в ньому не зазначається про м'якість призначеного засудженому покарання.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1. з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.309 КК України (2341-14) на ч.1 ст.309 КК України (2341-14) та із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 510 грн.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.308 КК України (2341-14) і ч.1 ст. 309 КК України (2341-14) , визначити ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 680 грн.

У решті вирок залишити без зміни.