Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Вус С.М.

суддів

Присяжнюк Т.I.,  Філатова В.М.

за участю прокурора

Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 серпня 2004 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

уродженця та мешканця м. Горлівки,

раніше не судимого,

засуджено:

за ст. 128 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі;

за ст. 263 ч. 1 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 призначено покарання на 2 роки позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 16 березня 2002 року, близько 17 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, бажаючи налякати ОСОБА_2, який сидів за столом, провів постріл зі зброї кустарного виготовлення в напрямку потерпілого не бажаючи його вбивати. Однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 змінив положення тіла, заряд попав у потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обгрунтування своїх вимог вказує на те, що суд в порушення вимог ст. 277 КПК України (1001-05) не вручив потерпілому постанову прокурора про зміну обвинувачення. Також вважає, що висновок суду щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 128 КК України (2341-14) без допиту в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 є передчасним.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримання касаційного подання, скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія судів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України (1001-05) розгляд справи провадиться відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, державний обвинувач по справі, у порядку ст. 277 КПК України (1001-05) , своєю постановою від 20 серпня 2004 року змінив пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення зі ст.ст. 15, 115 ч. 1 КК України (2341-14) на ст. 128 КК України (2341-14) , вказавши, що підсудний спричинив  ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження з необережності (а.с. 266).

У подальшому прокурор підтримав раніше змінене ним обвинувачення (а.с. 273).

За таких обставин, місцевий суд був позбавлений можливості вийти за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено, а твердження прокурора про те, що суд в порушення вимог ст. 277 КПК України (1001-05) не вручив потерпілому постанову прокурора про зміну обвинувачення є непереконливими, оскільки місце знаходження потерпілого ОСОБА_2 не було встановлено про що свідчать рапорти працівників міліції та пояснення співмешканки потерпілого ОСОБА_4.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженого.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

касаційне подання першого заступника прокурора Донецької області по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.