Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів: Мороза М. А., Наставного В. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року,

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 72 КК України, у строк покарання ОСОБА_2 зараховано попереднє ув'язнення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вищезазначений вирок суду першої інстанції щодо останнього - без змін.

За вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він приблизно о 17 години 40 хвилин 09 липня 2015 року по вул. Харківське шосе, 121 у м. Києві проник до палати № 3 Київської клінічної лікарні № 1, звідки таємно викрав належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 19 839 грн. Після чого з місця вчинення злочину зник.

У касаційній скарзі захисник указує на незаконність постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення скарги з мотивів, наведених у ній.

За змістом касаційної скарги захисник не заперечує того, що ОСОБА_2, проникнувши в приміщення, таємно викрав належне ОСОБА_4 майно на загальну суму 19 839 грн.

При цьому, як убачається з копій судових рішень, посилання сторони захисту на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та визнанні безпідставними.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_2 покарання вищевказані вимоги кримінального закону дотримано.

Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу засудженого, який раніше судимий, в тому числі і за корисливі злочини, вчинив новий злочин, маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, за попереднім місцем відбування покарання характеризується виключно негативно.

При цьому, судом апеляційної інстанції спростовано доводи захисника про наявність на утриманні ОСОБА_2 двох неповнолітніх дітей, оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6, батьком зазначений ОСОБА_7.

На думку колегії суддів, обране судом ОСОБА_2 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Ухвала суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.