Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Єлфімова О. В., Шибко Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2016 року,

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Російської Федерації, чеченця, в силу ст. 89 КК України такого, що судимості не мав,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК України на строк 13 років.

Згідно із цим вироком ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 24 лютого 2007 року приблизно о 01.00 год. біля будівлі магазину по вул. Центральна, 69 у с. Тракторне Михайлівського району Запорізької області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7 під час бійки, наніс останньому один удар ножем у ліву передньобокову частину грудної клітки, від чого потерпілий помер.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2016 року зазначений вирок щодо ОСОБА_4 змінено. Виключено зі вступної частини вироку посилання на судимість останнього за вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 03 грудня 2003 року та з мотивувальної частини вироку з числа обставин, що обтяжують покарання, рецидив злочину. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вказане кримінальне провадження розглянуто в порядку спеціального судового провадження.

Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі ставить вимогу про зміну оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_4 шляхом пом'якшення призначеного засудженому покарання. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження за скаргою, оскільки з наведених документів убачається, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_4 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, а також щодо необхідності пом'якшення призначеного засудженому покарання колегія суддів вважає безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_4 у виді 13 років позбавлення волі, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, характер вчиненого протиправного діяння, а також те, що засуджений відразу після вчиненого злочину покинув своє місце проживання, свою сім'ю - дружину та доньку, переховування його від органу досудового розслідування і суду, та перебування у розшуку, не відшкодування ним шкоди потерпілій стороні, що свідчить про відсутність каяття у скоєному. Крім того, суд врахував обставину, яка пом'якшує покарання засудженого, - наявність у нього неповнолітньої дитини.

На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням усіх обставин, - у межах санкції інкримінованою йому статті кримінального закону.

Аналогічні доводи щодо суворості призначеного ОСОБА_4покарання та необхідності його пом'якшення були наведені в апеляційній скарзі захисника та перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними.

Крім того, апеляційний суд, змінив вирок суду першої інстанції, шляхом виключення з його вступної частини посилання на судимість ОСОБА_4 за вироком Бердянського міського суду Запорізької області від 03 грудня 2003 року та з мотивувальної частини вироку з числа обставин, що обтяжують покарання, - рецидив злочину.

При цьому, свої висновки апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на наведене та з урахуванням мети покарання, що несе в собі, крім кари, ще й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання є справедливим і повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання несправедливим унаслідок суворості, як на цьому наполягає захисник, а також підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

відмовити захиснику ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2016 року щодо ОСОБА_4.

Ухвала оскарженню не підлягає.