Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.,

суддів

Шевченко Т.В.,  Кривенди О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 червня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 30 березня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, не судимого

засуджено за  ч.2 ст.286 КК України (2341-14)   на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути:

- з ТОВ "Дронго" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 19000 грн. кожному;

- з ОСОБА_1 282,46 грн. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2006 року вирок залишений без зміни.

ОСОБА_1засуджений за те, що 25 червня 2005 року близько 8-ї години, керуючи автобусом "А 091 Богдан" д.н.НОМЕР_1, який належить ТОВ "Дронго", рухався по проїзній частині проспекту Миру у м.Кривому Розі зі сторони площі Горького в напрямку площі Звільнення. В цей час з боку буд.24 по пр.Миру в напрямку проспекту Дзержинського по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва направо по ходу руху під'їжджаючого автобуса, яким керував ОСОБА_1 пішохід ОСОБА_3 переходила проїзну частину. Водій автобуса, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, у відсутність перешкод технічного характеру для вчасного виявлення пішохода, і маючи технічну можливість з моменту виявлення пішохода зупинити автобус до лінії руху пішохода без застосування екстрених заходів гальмування з плавним зниженням швидкості, рухаючись не менше 55 км/год, не вжив своєчасних заходів до зупинки автобуса та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що рішення суду в частині вирішення цивільного позову є необгрунтованим і не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок суду  про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ч. ч.2 ст.286 КК України (2341-14)   є правильними і не оспорюються у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_2

Непереконливими є посилання у касаційній скарзі на те, що при визначенні розміру моральної шкоди на користь потерпілих судом не були враховані в повній мірі ступінь моральних страждань потерпілих внаслідок злочину, конкретні обставини справи.

Як видно з вироку, рішення суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам ст.440-1 ЦК України (435-15) та роз'ясненням, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 3.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Зокрема, при визначенні розміру моральної шкоди суд взяв до уваги, що внаслідок злочину потерпілі втратили близьку людину, що є непоправною втратою, разом з тим врахував необережну форму вини засудженого ОСОБА_1 і прийняв рішення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, суд врахував, що цивільним відповідачем ТОВ "Дронго" в ході досудового слідства було добровільно відшкодовано витрати, пов'язані з організацією поховання, поминального обіду, транспортування людей на кладовище у розмірі, зазначеному потерпілою ОСОБА_2, а також на її користь до постановлення вироку сплачено 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно були вирішені питання про права третіх осіб, які не брали участь у справі, є непереконливим. Так, апеляційний суд виклав в ухвалі доводи представника цивільного відповідача, наведені ним на обгрунтування свого заперечення на апеляції цивільних позивачів, зокрема, міркування щодо отримання потерпілими страхового відшкодування, однак будь-якого рішення про права третіх осіб судом не приймалося.

Таким чином цивільний позов по справі вирішений відповідно до вимог закону і підстав для зміни судових рішень в цій частині не вбачається.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, що істотно впливають на правильність прийнятих у справі судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги  ОСОБА_2