КОСОБА_2ія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.

судді

Жука В.Г., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Глибченко Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві, 7 червня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь при розгляді справи судом першої інстанції та за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2007 року, яким засуджені:

1. ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженець м. Ялти, раніше судимий:

-2 серпня 2003 р. Ялтинським міським

судом АРК за ст.ст. 185 ч. 3, 263 ч. 1 КК України (2341-14)

на 4 роки позбавлення волі з застосуванням

ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком на 3 роки;

-26 січня 2006 р. Ялтинським міським

судом АРК за ст.ст. 263 ч. 1, 71 КК України (2341-14)

на 5 років позбавлення волі,

- за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 13 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 визначено 13 (тринадцять) років позбавлення волі.

2. ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

уродженець м. Мелітополя

Запорізької області, раніше судимий:

-14 лютого 2006 року Апеляційним судом

Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3,

194 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 9, 12 КК України (2341-14) на

14 років позбавлення волі,

- за п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на довічне позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання - довічне позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_1 довічне позбавлення волі.

3. ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_3 народження,

уродженець АДРЕСА_1

району Кіровської області,

раніше не судимий,

- за ст. 396 ч. 1 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_3 покладено такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти ці органи про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_1, який раніше судимий за умисне вбивство, за попередньою змовою з ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних стосунків, вчинили умисне вбивство. Крім того, ОСОБА_1, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав чуже майно, ОСОБА_3 вчинив заздалегідь не обіцяне приховання тяжкого злочину, вчиненого ОСОБА_1им.

Злочини вчинені за таких обставин.

На початку серпня 2005 року, приблизно о 2-й годині ночі, в будівлі, яка розташована на городній ділянці, неподалік АДРЕСА_2, під час пиятики, на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка між ОСОБА_1им і ОСОБА_2 з одного боку та невстановленим чоловіком на ім'я ОСОБА_2 - з другого, яка переросла в бійку. Під час останньої в ОСОБА_1а і ОСОБА_2 виник умисел на вбивство потерпілого. Діючи за попередньою змовою, ОСОБА_1 спочатку наніс численні удари кулаками і ногами по голові і тулубу, а потім ще й залізною трубою у ті ж частини тіла потерпілого. ОСОБА_2 з метою доведення спільного умисного вбивства до кінця завдав удари ножем потерпілому у верхню половину тулуба. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.

Крім того, ОСОБА_1 18 жовтня 2005 року, близько 23-ї години, біля АДРЕСА_3, після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_4 і ОСОБА_3им, збивши з ніг ОСОБА_4 та нанісши йому кілька ударів ногами по тулубу, відкрито заволодів майном останнього на суму 549 грн. 50 коп.

ОСОБА_3, завідомо знаючи, що ОСОБА_1 відкрито викрав майно потерпілого, з метою приховання майна, здобутого злочинним шляхом, спільно з ОСОБА_1им переніс майно ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4, де ОСОБА_3 і ОСОБА_1 були затримані працівниками міліції.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1а змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на те, що між ОСОБА_1им і ОСОБА_2 не було попередньої змови на умисне вбивство потерпілого.

Вважає, що дії ОСОБА_2 повинні кваліфікуватися за ст. 115 ч. 1 КК України (2341-14) , а ОСОБА_1а - за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України (2341-14) .

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить винести справедливе рішення та пом'якшити йому покарання. Вважає, що він захищався від неправомірних дій потерпілого.

Вирок щодо ОСОБА_3а не оскаржено і касаційне подання не подано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка не підтримала касаційне подання і просила вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційна скарга не підлягають задоволенню.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновки про винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1а у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, грунтуються на перевірених доказах. Вони є правильними і колегією суддів під сумнів не ставляться.

Сам ОСОБА_2 свою вину у вчиненому умисному вбивстві з ОСОБА_1им під час досудового слідства визнав частково, але від дачі показань у суді відмовився.

ОСОБА_1 винуватим себе в умисному вбивстві та відкритому викраденні чужого майна визнав частково. Він ствердив, що чоловіка на ім'я ОСОБА_2 вбив ОСОБА_2 ножем сам. Не заперечував ОСОБА_1, що наносив удари потерпілому залізною ттубою, а також про вчинення ним грабежу щодо ОСОБА_4.

Щодо безпосередніх обставин умисного вбивства чоловіка на ім'я ОСОБА_2, то суд, як видно з мотивувальної частини вироку, зробив свої висновки на показаннях ОСОБА_2 і ОСОБА_1а під час досудового слідства і тих даних, на які вказували під час допитів свідки.

Так, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час досудового слідства показали, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на початку серпня 2005 року, в другій половині дня, під час розпиття спиртних напоїв, посварившись з чоловіком на ім'я ОСОБА_2, разом убили останнього. Труп потерпілого кинули в колодязь.

Вважати, що ці свідки обмовляли засуджених чи були упередженими щодо них, суд підстав не мав.

Зазначені обставини, а також дані, що містяться у висновках судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз щодо потерпілого, тіло якого було виявлено в колодязі - усе це в сукупності давало підстави визнати, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою умисно позбавили життя чоловіка на ім'я ОСОБА_2.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 і ОСОБА_1а за цим епізодом за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , а ОСОБА_1а, крім того, ще й за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Винуватість ОСОБА_1а у вчиненні грабежу підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 із яких вбачається, що ОСОБА_1 із застосуванням фізичного насильства заволодів його грошима в сумі 13 грн., а також одягом та взуттям на суму 752 грн. 50 коп.

ОСОБА_1 під час проведення очних ставок з ОСОБА_4, з ОСОБА_3 підтвердив свою участь у грабежі щодо потерпілого ОСОБА_4.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час досудового слідства також показали, що 18 жовтня 2005 року, приблизно опівночі, ОСОБА_1 приніс речі, які через невеликий проміжок часу були впізнані потерпілим у присутності працівників міліції. Останній ствердив, що його пограбував ОСОБА_1.

Зазначені обставини у їх сукупності давали підстави суду визнати, що ОСОБА_1, вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1а за ст. 186 ч. 2 КК України (2341-14) є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Посилання у касаційному поданні прокурора про те, що між ОСОБА_1им і ОСОБА_2 не було попередньої змови на умисне вбивство потерпілого є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, оцінивши дані висновків експертиз у сукупності з показаннями засуджених і свідків, прийшов до правильного висновку, що наносячи численні удари потерпілому в життєво-важливі органи, протягом тривалого часу, з використанням металевої труби та ножа, свідчить про попередню змову між ОСОБА_1им і ОСОБА_2 на позбавлення життя потерпілого.

Суд при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2у відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , врахував суспільну небезпеку вчиненого ним злочинів, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, дані, які характеризують його особу та обрав покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ст. 115 ч. 2 КК України (2341-14) .

З урахуванням того, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованих злочинів перебував у розшуку за вчинення умисного вбивства, злочини вчинив у стані алкогольного сп'яніння, суд прийшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 являє собою підвищену небезпеку для суспільства і призначив йому довічне позбавлення волі.

Підстав для зміни вироку і пом'якшення йому покарання колегія суддів не вбачає.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування вироку не виявленою

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , кОСОБА_2ія

у х в а л и л а:

Касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2007 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - без зміни.