Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Квасневської Н. Д., Пузиревського Є. Б,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12013010060000314,

Вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ридків Радивільськогорайону Рівненської області, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 294 грн 20 коп. судових витрат.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року зазначений вирок змінено.

Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано на ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання за даним вироком, строк його попереднього ув'язнення з 26 серпня 2013 року по 05 листопада 2013 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду, з врахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду від 17 травня 2016 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за організацію готування до нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з проникненням у житло, скоєному в ніч з 25 на 26 серпня 2013 року за обставин, викладених у вироку, щодо потерпілого ОСОБА_4

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень та про призначення йому покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за яку його засуджено та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, оскільки судами в достатній мірі не враховані всі обставини, що пом'якшують покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону судом дотримані.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд з достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, усі обставини справи, дані про особу засудженого, в тому числі й ті на які посилається засуджений, обставини, що пом'якшують покарання (раніше не судимий, позитивно характеризується в громадській організації, членом якої він є та хворобливий стан здоров'я ), обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про безпідставне неврахування судом обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину є безпідставними, оскільки неврахування цих обставин суд належним чином мотивував і такий висновок є обгрунтовним.

Крім того, апеляційним судом при призначенні покарання, крім обставин зазначених у вироку суду першої інстанції враховано також вимоги ч. 2 ст. 68 КК України, та відповідно до вказаної статті правильно призначено міру покарання, яка не перевищує половини максимального строку установленого санкцією ч. 3 ст. 187 КК України та є нижчою від найнижчої межі зазначеного закону.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З врахуванням даних про особу засудженого, тяжкості вчиненого ним злочину колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, як про це зазначено у його касаційній скарзі.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 травня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.