5-2298км07 Про вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання - Текст документа

засуджено за ст. 116 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілої ОСОБА_2 4090 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 гривень - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 27 червня 2005 року приблизно о 23-й годині 30 хвилин за місцем проживання - у квартирі АДРЕСА_1 вчинила умисне вбивство колишнього чоловіка ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконних дій з боку останнього.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 посилається на допущені органами досудового слідства та судами істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону, та призначення ОСОБА_1 надмірно м'якого покарання.

Зокрема, у скарзі йдеться про те, що органами досудового слідства не вжито передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та не дано належної оцінки доказам, які є в справі.

Потерпіла зазначає, що органи досудового слідства без наведення відповідних мотивів перекваліфікували дії ОСОБА_1 з ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 118 КК України (2341-14) , а потім - на ст. 116 КК України (2341-14) .

ОСОБА_2 вказує, що поза увагою досудового слідства залишилось те, що на місці вчинення злочину було виявлено два ножі та багато речей зі слідами крові , а на тілі потерпілого - 19 ножових поранень, вісім з яких в області спини, що може свідчити про вчинення умисного вбивства її сина засудженою ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4.

Потерпіла просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу - направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни; думку прокурора, який просив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо засудженої, а справу - направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України (1001-05) прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Відповідно до ст. 67 КПК України (1001-05) суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте в справі щодо ОСОБА_1 органами досудового слідства і судами не дотримано цих вимог закону, що вплинуло на обгрунтованість постановлених в справі рішень.

Як видно з матеріалів справи, 28 червня 2005 року відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) , яка вже через день, тобто 30 червня 2005 року без будь якого обгрунтування, була закрита.

Того ж дня, тобто 30 червня 2005 року відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ст. 118 КК України (2341-14) .

3 жовтня 2005 року орган досудового слідства, не вживаючи всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, що є порушенням вимог ст. 22 КПК України (1001-05) , перекваліфікував дії ОСОБА_1 зі ст. 118 КК України (2341-14) на ст. 116 КК України (2341-14) , по суті без обгрунтування свого висновку та належного дослідження й аналізу усіх зібраних доказів, що могли мати істотне значення для з'ясування змісту суб'єктивної сторони діяння ОСОБА_1

Так, за висновком судово-медичної експертизи № 192/2778 від 30 серпня 2005 року на трупі ОСОБА_3 виявлено 19 ножових поранень, розташованих на різних ділянках тіла, з яких 8 - на спині. При цьому експерт зазначив, що лише частина з цих восьми поранень могла утворитися за обставин, викладених ОСОБА_1 Крім того, у висновку вказано, що всі виявлені на тілі поранення призвели до смерті ОСОБА_3 (т. а.с. 116).

Як видно з протоколу огляду місця події та висновку експерта № 98/ц від 22 липня 2005 року, на кухні квартири, де мешкали ОСОБА_3 та ОСОБА_1, було виявлено та вилучено два кухонних ножі зі слідами крові, яка могла походити від потерпілого (т.1 а.с. 18-19, 140-142).

Проте орган досудового слідства, надавши для проведення судово-медичної експертизи речових доказів обидва ножі та шматки шкіри трупа лише з трьома ранами, встановив, що ці поранення спричинені одним з ножів. При цьому питання щодо предмета, яким були спричинені ще 16 поранень, та механізму спричинення цих поранень слідством належним чином не з'ясовувалося.

З місця події, причому з різних приміщень квартири, було вилучено дві чоловічі сорочки, наволочку, рушник, на яких виявлені плями бурого кольору, проте на експертне дослідження ці речі надані не були, як і не було з'ясовано, кому належать вказані сорочки, та походження виявлених на них плям (т.1 а.с. 23).

Органом досудового слідства належним чином не з'ясовано походження численних плям бурого кольору, виявлених в усіх кімнатах квартири та коридорі.

Належним чином не перевірені показання ОСОБА_4 щодо заподіяння йому ОСОБА_3 таких тілесних ушкоджень, від яких він втратив свідомість на тривалий час.

Стан сильного душевного хвилювання, про який ідеться в ст. 116 КК України (2341-14) , - це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. Тому для вирішення питання, чи перебувала у такому стані ОСОБА_1, учиняючи вбивство свого колишнього чоловіка, орган досудового слідства, не обмежуючись лише висновком амбулаторної комплексної психологопсихіатричної експертизи та показаннями обвинуваченої, мав на підставі сукупності всіх доказів, зібраних у справі, належним чином з'ясувати, коли ж саме у неї виник стан сильного душевного хвилювання і коли він минув, протягом якого часу і якими саме предметами потерпілому були спричинені 19 ножових поранень. Проте досудовим слідством і ці питання належним чином з'ясовані не були.

Як видно з матеріалів справи, у судовому засіданні представник потерпілої заявляв клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства, проте суд, не мотивуючи свого рішення, як це передбачено ст. 281 КПК України (1001-05) , відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Отже, неналежне виконання органом досудового слідства і судом вимог, передбачених ст.ст. 22, 64, 66, 67 КПК України (1001-05) , однобічна оцінка доказів, зокрема показань ОСОБА_1, ОСОБА_4, висновків проведених у справі експертиз, залишення поза увагою інших конкретних обставин справи, які могли істотно вплинути на висновки органу досудового слідства та в подальшому і суду про визначення змісту суб'єктивної сторони злочинного діяння, вчиненого щодо ОСОБА_3, та юридичну кваліфікацію дій винної особи, потягли за собою постановлення необгрунтованих судових рішень щодо ОСОБА_1, які підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) , а справа - направленню на нове розслідування.

Органу досудового слідства під час нового розслідування необхідно усунути зазначені порушення закону, відповідно до вимог ст. 22 КПК України (1001-05) повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини справи та на підставі аналізу й оцінки зібраних доказів прийняти обгрунтоване рішення щодо юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1

Органом досудового слідства мають бути перевірені й інші наведені у касаційній скарзі потерпілої доводи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395,396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у х в а л и л а :

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити. Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.