Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів Крижановського В. Я., Мороза М. А.,

при секретарі Асановій Є. С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090180000385, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Благодатне, Горностаївського району, Херсонської області,, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О. В.,

представника потерпілого ОСОБА_3,

у касаційній скарзі захисник стверджує про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання Апеляційним судом Івано-Франківської області. Зазначає, що апеляційний суд не зважив на те, що в матеріалах провадження наявні підстави для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України та не повною мірою врахував дані про ОСОБА_2, пом'якшуючі покарання обставини, а також неправомірну поведінку потерпілого, який керуючи технічно несправним автомобілем, виявивши перешкоду на дорозі своєчасно не загальмував. Вказує, що суд не врахував того, що винуватість ОСОБА_2 в порушенні пунктів 2.3 (б). 10.1, 12.1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не доведена. Звертає увагу, що потерпілі наполягали на призначенні ОСОБА_2 суворого покарання лише у зв'язку з неповним відшкодуванням їм матеріальної та моральної шкоди. Просить вирок Апеляційного суду Івано-франківської області від 28 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської областівід 17 листопада 2015 року ОСОБА_2, який раніше не судимий, визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_4 281764,80 грн матеріальної шкоди; 1000 грн франшизи; 8000 грн витрат за надання правової допомоги;

- ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по 120000 грн моральної шкоди кожному;

- ОСОБА_7 11531,45 грн матеріальної та моральної шкоди.

28 січня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області частково задовольнив апеляції потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасував указаний вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_2 покарання, та постановив свій вирок, за яким засудив останнього за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 8000 грн витрат за надання правової допомоги. В решті вирок залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думки та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

01 травня 2015 року близько 14:25 год. ОСОБА_2, керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача марки "VOLVO FM 12, реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом-цистерною марки "ПП GRAY ADAMS", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався ділянкою автодороги Н-10 "Стрий-Мамалига", що біля с. Черемхів, Коломийського району, Івано-Франківської області у напрямку м. Стрий. У цей час, в попутному напрямку, попереду автопоїзда під керування ОСОБА_8, рухався невстановлений легковий автомобіль, а в зустрічному напрямку по своїй смузі рухався автобус марки "MERSEDES-BENZ 416 CDI", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9

Рухаючись прямою ділянкою дороги, ОСОБА_2, порушуючи вимоги пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час виконання маневру обгону невстановленого легкового автомобіля виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись при цьому в тому, що дана смуга вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, де вчинив зіткнення з автобусом марки "MERSEDES-BENZ 416 CDI" під керування водія ОСОБА_9 внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої водій вказаного автобуса ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень помер, а пасажир автобуса ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з вироком щодо ОСОБА_2 його захисник ОСОБА_1, а також потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

При цьому потерпілі висували вимогу про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 і постановлення нового вироку судом апеляційної інстанції у зв'язку з м'якістю призначеного обвинуваченому покарання та неправильністю вирішення цивільних позовів. Одночасно захисник, наводячи доводи, аналогічні тим, які викладені в його касаційній скарзі, просив пом'якшити ОСОБА_2 покарання та, застосувавши ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено при апеляційному перегляді вироку.

Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, та постановлення в цій частині нового вироку, а також в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Однак, як видно з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції зробив такий висновок не дослідивши безпосередньо в судовому засіданні доказів, які характеризують особу ОСОБА_2, а також тих доказів, які обґрунтовують неправильність вирішення місцевим судом цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та дав їм іншу оцінку, ніж ту, що давав суд першої інстанції.

Окрім того, всупереч вимогам ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не перевірив твердження сторони захисту про суворість призначення ОСОБА_2 покарання та можливість його виправлення без відбування покарання в умовах контролю за поведінкою засудженого, і належним чином не мотивував із яких причин ці доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 визнані необґрунтованими.

Таким чином, на думку колегії суддів, вирок апеляційного суду ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому він на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у цьому суді.

Під час нового розгляду суду належить урахувати зазначене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, правильно застосувавши закон України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.