Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Пивовара В.Ф.,

суддів

Гошовської Т.В., Мороза М.А.,

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула у судовому засіданні 7 червня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1. на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 квітня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1року народження,

раніше судиму 20 листопада 2002 року

за ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3 КК України (2341-14) на

4 роки позбавлення волі, звільнену на підставі

ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання

з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) ОСОБА_1. до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 20 листопада 2002 року 1 рік 3 місяці позбавлення волі й остаточно їй визначено покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що вона у вересні 2004 року на території дачних ділянок у м. Коростені та Коростенського району назбирала рослини коноплі вагою 5,7 грамів сухої речовини, що являється наркотичним засобом - канабісом (маріхуаною), який незаконно зберігала за місцем проживання по вул. АДРЕСА_1з метою збуту.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ряд порушень вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує, що умислу на збут наркотичного засобу вона не мала. Зазначає, що покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) їй визначено невірно. Просить змінити судові рішення та перекваліфікувати її дії з ч. 1 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України (2341-14) та призначити покарання відповідно до вимог закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка вважала, що касаційне провадження слід закрити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. ставить питання про скасування постановленого щодо неї вироку.

Проте, касаційна скарга подана з пропуском встановленого ст. 386 КПК України (1001-05) строку касаційного оскарження.

Як убачається з матеріалів справи, клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження не заявлялося.

Iншими учасниками судового розгляду вирок у касаційному порядку оскаржений не був.

Таким чином, касаційна скарга засудженої не підлягає розгляду у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження.

Проте, як убачається з матеріалів справи, при призначенні засудженій остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) судом була допущена помилка. До визначеного покарання 3 роки позбавлення волі їй частково було приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 20 листопада 2002 року у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі та остаточно визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі, тобто допущена помилка при обчисленні строку остаточного покарання.

Оскільки зазначена помилка не стосується суті вироку, вона підлягає виправленню в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України (1001-05) .

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

закрити касаційне провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_1.